Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

— Мені не подобається тут. Не подобається, що ти не попередив мене про Сильвію. Що взагалі ніколи її не згадував, а ми ж живемо разом. І, Тоні, увесь той твій задум з вихідними… Я не можу опанувати себе й впоратись з покупкою плаття в «Прада», а що вже казати про такий захід як заручини, де збереться уся елітна тусовка…

— Чому ти вважаєш, що тобі не вдасться прикинутись закоханою в мене? Невже це так важко? — щось змінилося в його голосі, і замість дражливих оксамитових ноток він був сповнений ремства.

— Насправді я й гадки не маю, я ще не пробувала, — чомусь мені здалося важливим заспокоїти його. Бо якщо він вважає себе не гідним кохання будь-кого, включно зі мною, ну, навіть для Тоні Соретті це якось кепсько.

— То спробуй зараз. Поки ми самі і нас ніхто не бачить.

— Ми могли б потренуватись і в пентхаусі.

— Там ти почуватимешся затишно, — заперечив Тоні, поки я відмітила, що вогонь тепер струменіє всім моїм тілом.

— Ти просто тягнеш час, щоб здихатися тої білявки, — віджартувалася я.

Соретті облизнув губи, й неможливо було відвести погляд від того, як кінчик його рожевого язика з’явився і зник між ними, зігнутими в бешкетно-викличній посмішці.

— Можливо. То на що тобі вистачить сміливості, любонько Бессі?

Тоні підсунувся ближче. Сперся долонею в дзеркальну поверхню над моєю головою і щоб й самій не припасти до люстра щокою, мені довелося розвернутися й опинитися з босом лицем до лиця.

— Ти ж пам’ятаєш, що я з тобою не спатиму?

Вточнити це ще раз завжди доречно.

— Та ліжко нам доведеться розділити, бо всі вважатимуть, що ти таки зі мною спиш.

— Ну, ось на це, вірогідно, якщо вже в мене немає вибору, — трохи з запізненням відповіла я на його питання. Чорт! А про ліжко я ще навіть не думала! Я взагалі ні про що не думала, враховуючи паскудність сьогоднішнього ранку!

— Щось іще? — здійнявши брову, знов поцікавився бос.

— Та мабуть, моє наймиліше найсолодше кроленятко, — пхикнула я.

З обличчям Тоні в цю мить сталися дивовижні метаморфози. Ніколи доти я ще не бачила, щоб воно аж настільки витягувалося від ошелешення. Ну, крім того моменту з моїми моторошними — для нього — трусами.

— Як ти мене назвала?..

— Гм. Зайчик?.. — запропонувала я альтернативний варіант.

— Категорично ні. Так мене зазвичай кличуть ті, на кого ти не хочеш бути схожою.

Ага, зрозуміло. Я кивнула, я врахую це.

— Може, любчик?

Тоні трохи поміркував й погодився.

— Це можна.

— Що ще для тебе прийнятне, любчику?

Тоні схилився трішечки нижче до мого лиця, і до грейпфрута, морської солі та лавру його парфумів додався ще й аромат лосьйону після гоління, настільки близько він опинився до мене. Вперше за весь час, що я працюю на нього і мешкаю в пентхаусі. Якщо я вважала, що до цієї хвилини панікувала, я страшенно помилялася. Повітря між нами немов застигло й нагрілося до температури вулкана, котрий ось-ось почне вивергатися.

— Ти можеш торкатись мене в будь-яких місцях, де тобі заманеться, любонько Бессі. Наприклад, тут, — та продемонструвати це все він чомусь вирішив на мені. Й заправив волосся мені за вушко. — Чи тут, — потім пройшовся пучками пальців по вигину шиї, до ключиць, але не нижче, не дозволив їм самовільно — й за звичкою — пірнути у виріз сукні. — Або навіть тут, — тепер його пальці накрили моє підборіддя. Кінчик великого окреслив краєчок нижньої губи, змусивши мене зашарітися дужче. — Ти можеш цілувати мене, якщо тобі захочеться…

Саме це Тоні збирався зробити, присягаюся. Просто тут і зараз, притиснувши мене до дзеркала, він мав намір поцілувати мене. Сподіваюсь, виключно для експерименту.

Та усе ж таки я дозволила собі піддатися його гіпнозу й уявити, ніби ми разом. Ніби ми пара. Я ж повинна вважати так на вихідних. І я знала напевне, одним поцілунком це не скінчиться. А ось розірваним платтям, котре потім доведеться придбати, відбитками моєї дупи на дзеркальній поверхні, стогонами, які не сховаєш за фіранкою, щоб та білява курва здохла від заздрощів… Так, якби ми були парою, ми б трахнулися в примірочній. Бо Тоні вміє спокушати, а я… я б дозволила йому втнути таке. Та це ж виключно фантазія, нічого більше, еге ж?

— Соретті, негайно припини займатися тим, чим ти завжди займаєшся! Не смій паплюжити святість «Прада»! — прогримів з-за шторки голос Сильвії.

Здивовано кліпнувши, я зразу струсила з себе всі босові чари і здавлено порскнула, але, не втримавшись, розреготалася вголос, тицьнувши Тоні кулаком у плече.

Він опустив голову, зітхнув і вилаявся собі під ніс.

— Ось за це вони її і обожнюють.

А потім поквапився втекти, підібгавши хвоста. Ну все як після ночі сексу з тими легковажними хвойдами.

Лишилось тільки дійсно притулитися пикою до люстра, щоб мої щоки хоч трохи вистигли.

З застібкою мені допомогла вже його подруга. А ще вона чомусь додала, що ані хвилини не вважала, що ми займаємося тут чимсь гріховним. Від її зауваження я зніяковіла дужче, та все ж таки була вдячна Сильвії за це. Настрій покращувався, і я навіть потроху почала отримувати задоволення від шопінгу. Слабеньке, ледь помітне, та воно було.

Доки бос не покинув мене на Сильвію, пояснивши, що в нього термінова зустріч з Джованні, і він геть забув про неї і вже запізнюється. Довелося зробити вигляд, що я повірила.

Я готувалась до того, що поведінка його подруги зміниться. Нащо їй тепер бути зі мною чемною феєю-хрещеною з безлімітною кредитною карткою, яка охоче перетворить провінційну дівчинку на мангеттенську принцесу, котру не соромно представити людям? Це ж не казка!

Та Сильвія не накинулася на мене, не віддала на поталу тим зміям з «Прада», і десь ще хвилин десять продовжувала тягати в примірочну плічка з речами, пропонуючи все нові й нові блузки та сукні.

Потім вона зупинилася й заявила, що в нас творчій затик, і варто зробити перерву на каву.