Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

Поволікши мене до виходу — хоч не голою і на тому дякую, — Сильвія паралельно схопила дві сумочки та сонцезахисні окуляри і додала їх до майбутньої покупки, пояснивши, що зайвими вони не будуть.

Я готувалася до всього, хоч і розраховувала на «Старбакс», розташований через дорогу, та ми кілька хвилин кружляли по провулках, поки не опинилися в забігайлівці з залом для курців. Здогадуюся, від чого саме в неї тремтіли руки.

Впавши на перший-ліпший диванчик за вільний столик, Сільвія, навіть не поглянувши, ткнула пальцем в меню у відповідь на питання офіціанта, який підійшов до нас прийняти замовлення, і дістала з сумочки металевий портсигар, вкритий рожевими стразами. Він здався мені надто вже гламурною річчю, і це ще м’яко сказано.

— З Тоні завжди ця проблема. Електронні — то лайно. А вранці я так поспішала до вас, що не забігла в аптеку, — випустивши цівку диму з рота, розслаблено повідомила Сильвія, відкинувшись на спинку з потертою вишневою оббивкою. — Тобі не пропоную, розумію, що сенсу нема.

Моє здивування лише насмішило її.

— Ти не в курсі? — дебільне питання! Чи прикидалася б я тоді нетямущою? — Соретті ненавидить курців та запах тютюнового диму, взагалі все оце викликає в нього відразу, — вона обвела вказівним пальцем попільничку.

Я ніколи не думала про це, та тепер зауважила, що в пентхаусі навіть сигар немає. Але ж Тоні не сповідує здоровий спосіб життя, навпаки, він був би непоганим прикладом, як робити не варто, якщо не бажаєш померти молодим від алкогольної залежності чи цирозу.

— Ти взагалі маєш поняття, з ким ти зв’язалася, Елізабет?

Зазвичай після цього слід готуватися до якихсь приголомшливих відкриттів.

— Мабуть, — пробелькотіла я, спершись на столик, котрий розділяв нас. Рукава шкірянки одразу ж прилипли до його поверхні, вкритої крихтами та плямами від різних напоїв, які не надто намагались відтерти. Яка гидота!

Вдвічі дивніше, що подруга Соретті та його колишня коханка спокійно диміла тут, не звертаючи уваги на бруд, й постукуючи нігтями зі свого боку стільниці. Тоні, якби його привели в цей заклад — погрожуючи зброєю, інакше ніяк, — в першу ж хвилину перебування тут звалився б з припадком.

— Так, ще той смітник, та ми з тобою звикли до цього, еге ж? — відреагувала Сильвія на мій ошелешений погляд, яким я розглядала пошарпані стіни.

Після такої заяви навіть цікаво, якою вона уявляє собі Небраску…

— Востаннє я потикалася у подібне місце дуже і дуже давно, — кахикнула я. Може, від сизого струмінця диму, що врізався в кінчик носа чи від бажання і самій зобразити якийсь напад, щоб втекти звідси. Навіть у кампусі кав’ярні були кращі!

Остаточно заспокоївшись, Сильвія вкотре почала безсоромно витріщатись на мене, і я машинально наїжачилася. Вона вже робила огляд задля параметрів чи що там її цікавило, нащо вдаватись до нього знову?

Ми могли б потоваришувати з нею. Вона жвава й завзята, вона вміє поставити Тоні на місце. Мені б повчитися в неї, та я волію й далі вдавати з дикобраза, котрий ненавидить всіх без винятку людей і людство взагалі.

— Швидко звикаєш до чогось ліпшого.

— Сильвіє, зрозуміє мене правильно, та сумніваюся, що ми аж настільки подібні і маємо купу спільного, — з винуватою посмішкою зізналась я. Вона ось так кавує з Гіларі Дафф та Елізабет Олсен. Це вони можуть стати їй найліпшими подружками.

Від принесеної офіціантом кави з мигдальним лікером в роті гірчило, як і від усієї нашої ситуації в цілому.

Несхвально похитавши головою, Сильвія дістала другу цигарку, але не підкурила її, а знов виразно глипнула на мене.

— Ми з Тоні вчилися у звичайній школі в Бронксі. Він найбільший пройдисвіт, якого я знаю.

— Та я вже помітила…

Сильвія у відповідь лише гмикнула, ніби я справді не тямлю, про що кажу. Тож я втупилася очима в горня, остаточно закрившись від неї. Зрештою ми бачимося вперше й востаннє в житті, мені не обов’язково бути приязною і взагалі розмовляти із нею.

— Якщо він розіб’є тобі серце, кицю, звертайся. Я пригощу тебе шампанським й змушу забути про нього. Бо ти мені до смаку, — раптом промовила вона, а, стикнувшись з моїм приголомшеним поглядом, підморгнула мені, натякаючи, що я все вірно зрозуміла.

— Якщо він розіб’є мені серце, я розіб’ю йому пику. А потім, можливо, вип’ю з тобою шампанського.

Сильвія наморщила лоба, зависнувши на мить, а потім розреготалася так, що вдавилася димом, і закашлявшись, заходилася витирати сльози, що покотилися по щоках.

Решту дня ми про Тоні більше не розмовляла. Його подруга переповідала мені голлівудські плітки, поки тягала мене по магазинах і далі, і під вечір завела до спа. В пентхаус я повернулась вже геть пізно. Виходячи з ліфта, краєм ока я вхопилась за чергову хвойду, яка мелькнула в хазяйську спальню. І це була… Так, та курва з «Прада». Тепер вона на моїй території. Зранку вона відчує це на повну під час мого ексклюзивного уроку з гостинності.