Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

Нахмурившись, кілька хвилин я без успіху вдивлялася в обличчя Тоні, намагаючись знайти в його рисах хоч найменший натяк на іронію. Її не було. Отримана пропозиція реальна, як паста, що вистигає на тарілці, або вино в моєму келиху, — я крутила його в руках, намагаючись впоратись з сум’яттям.

Переді мною нагода заробити грубі гроші. І навіть роздягатись не доведеться, чи вбивати когось, чи торгувати чимсь забороненим. Та все одно його пропозиція здавалася ненормальною. Аномальною. Знову ж таки підозрілою.

Гойдаючись на табуреті туди-сюди, ризикуючи перекинутись, я намагалась знайти гідне виправдання, яке додам до відмови — вже четвертої, ми йдемо на рекорд, — і не знаходила. Я працюю голою покоївкою, прибираю помешкання Соретті в білизні, яку лише Бейонсе вдягає щодня, інші дівчата бережуть для якоїсь особливої події, і паралельно доношую футболку з емблемою коледжу. Гірше вже нема куди. Хіба доб'є моє почуття власної гідності разовий вихід у ролі ескортниці?

Що мені втрачати, якщо мою дупку після сьогоднішнього дня бачили практично всі члени родини Соретті?

— Ти справді збираєшся заплатити такі гроші, Тоні? — примружившись, вже більш рівним голосом спитала я. Ну, щоб остаточно пересвідчитись, що це не сон.

Він знизав плечима. І відповів відверто.

— Ну, я розраховував на п’ять тисяч. Та збити ціну тепер точно не вдасться. До того ж я зовсім не вмію торгуватися.

Було б дивно, якби він зі своїм банківським рахунком володів цією типовою італійською навичкою. Та додам це про всяк випадок в той свій список, десь після єдинорогів та Парижу.

— І ми просто підемо туди, прикинемось закоханими до нестями на кілька годин і все? — не вгавала я. Варто прояснити всі детали одразу. Зрештою, це ж угода. Ділова угода. І ще один мій крок до пекла. — Потім все буде, як завжди?

— Чого ти боїшся, любонько Бессі? — Соретті провів пучкою великого пальця по нижній губі. — Захопитися й повірити, що справді кохаєш мене? Жадаєш? Палаєш від пристрасті до мене?

Його оксамитовий тон збурював щось темне всередині мене. Сподіваюся, це роздратування.

Захихотівши, я похитала головою.

— Повір, ти не хочеш знати мою відповідь на це, дорогенький.

— Тоді просто скажи «так», і ми продовжимо вечеряти, — натиснув він лагідно, нарешті узявши виделку.

— Навіщо ці формальності? — пирхнула я, закотивши очі. — Добре. Я згодна. Я зіграю твою дівчину, нехай і вважаю, що в тебе безліч інших, ліпших за мене, варіантів.

— Невже, gioia mia[4]? Хіба існують ліпші за тебе? — відсалютувавши мені келихом, бос знадливо усміхнувся. — Ласкаво просимо до пекла, Лізбет Болтон.

Йой. Яке натхненне привітання! Може, ще не запізно звільнити мене? Я навіть розгляну пропозицію переспати, якщо ми відкоркуємо другу пляшку... Та ні, я погодилась, а душу від диявола після продажу, як відомо, назад ніхто не повертає.

____________

[1] Печівко (італ.)

[2] Бетер (англ. batter) — бейсбольний термін. Це гравець нападу з битою, той, хто відбиває. Знаходиться у домі (ліворуч або праворуч — як йому зручніше) перед кетчером. Після завдання удару по м'ячу («хіта») він стає ранером.

[3] Сіті-коледж (англ. City College of the City University of New York) — основний і найстаріший коледж Міського університету Нью-Йорка. Його кампус площею близько 14 га розташований уздовж Конвент-авеню, в районі Гамільтон-Хайтс на Мангеттені.

[4] Радість моя (італ.)