Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

Дівчата присіли на ліжко. Сабін важко зітхнула й промовила:

— Дякую, що ти приїхала заради мене й порушила заборону батька. Хоча, Серено, якщо він дізнається, то буде…

— Так, він буде лютувати, — кивнула Серена. — Однак я не могла по-іншому.

Сабін схилила голову на плече подруги й запитала:

— Звідки ти дізналася?

— Ти ж знаєш, у нашому місті чутки швидко розходяться. А тим паче коли вони пов’язані з прізвищем Неро.

Сабін важко зітхнула й промовила:

— Дехто хотів дошкулити брату. І в них майже це вдалося. А один чоловік… зрештою це зміг зробити.

Варто було зайти Артуру, як Сабін миттєво напружилася й, поглянувши на Серену, попрохала її почекати в кімнаті. Взявши флакон зі столу, вийшла й зачинила двері. Поглянувши на Артура, намагалася тримати себе в руках. Утім, регент бачив її наскрізь.

— Можливо, я сам із ним поговорю?

— Де він?

— У вітальні. І він нервує.

Сабін зупинилася й, оглянулася.

— Як матір?

— Заснула. Я вже викликав іншого лікаря.

Сабін і Артур спустилися донизу. Лікар Бернс, оглянувшись, відразу піднявся з місця.

— Міс Неро, я не розумію, що відбувається! — загорланив чоловік.

— Не кричіть! — фиркнула Сабін і, показавши флакон, запитала: — Це що таке? Вирішили труїти матір психотропними речовинами?

— Ви не вірно все зрозуміли! — почав розмахувати руками Бернс. — Я все зможу пояснити!

— Обов’язково все поясните, однак будете говорити з Лукою.

— Міс Неро, ви не маєте права тримати мене тут! — закричав Бернс. — Ви — невиховане дівчисько!

Сабін, склавши руки на грудях, схилила голову набік. Лікар Бернс нервово почав ходити вітальнею. За його кроками уважно спостерігала охорона.

— Скільки вам заплатив Крейд?

Лікар Бернс голосно фиркнув і, склавши руки по боках, оглянувся.

— Ти нічого не зможеш довести! Зрозуміла?

— Зрозуміла, — байдуже промовила Сабін і, озирнувшись, поглянула на Артура.

— Куди його? — всміхнувся куточками вуст.

Сабін, поглянувши на флакон, промовила:

— Відведіть його... у підвал!