Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

Евелін відпустила руку Сабін. Дівчина хотіла розповісти про всі свої досягнення в навчанні, плани на майбутнє та поділилися емоціями. Хотіла розповісти про свій біль та розпач, про все, що з нею трапилося. Однак не могла. Матір була їй чужою!

— Добраніч, мамо, — опустивши голову, промовила Сабін і пішла.

Евелін, озирнувшись, зітхнула. Відчувши тремор у руках, почала стискати долоні в кулаки. Деколи ми самі становимося собі ворогами. Наші бажання досягнути благополуччя, руйнуючи життям іншим, інколи призводять до того, що ми стаємо заручниками своєї жадоби.

За кілька хвилин до неї підійшов Лука й, скинувши куртку, накинув її на плечі матері.

— Луко, вона була тут? Моя донечка?

— Мамо, у тебе знову приступи?

Евелін скривилась і поглянула на Луку.

— Ти дав мені слово. Ти повинен дотримати його.

— Ти також давала мені обіцянку. Утім, не виконала її.

— Я завинила перед вами. І я розумію це. Тому погоджуся на лікування й завтра на світанку поїду.

— Ти попрощалася із Сабін? Я зустрів її в коридорі, і вона була засмученою.

— Ні, не попрощалася! — склавши руки на груди, відповіла Евелін. — Так буде краще для неї.

— Ну що ж, мамо, твій вибір. Але ти знову завдаєш болю Сабін.

Евелін стиснула вуста й, поглянувши на сина з-під чола, запитала:

— Що ти зробив з Бернсом?

— Це моя справа.

Лука, склавши руки в кишені, відвернувся.

— Ти його відпустив?

— Відпустив! Утім, він вже нічого й нікому не зможе сказати, — поглянувши на матір з-під лоба, відповів Лука.

— Бернс хороший лікар, але негідник, який повівся на гроші Крейда й ледве не звів мене в могилу.

Евелін, підійшовши до сина, торкнулася до його плеча й додала:

— Звір живе в кожному з нас. І він прокидається у кожному тоді й становиться найлютіший, коли хтось намагається напасти на його родину. Я знаю, що Сабін викрадали…

— Звідки?

— Вуха для того, щоб слухати. Очі для того, щоб бачити, — вона відійшла. — Прислуга шепотілася по кутках про викрадення Сабін. Місіс Джуд була засмученою і весь час плакала. А я удавала, що нічого не розумію, що відбувається довкола. І, доки ти вирішував свої справи в іншому місті, а Артур недогледів Сабін, я зробила те, що мусила.

Лука, нахмурившись, стиснув долоню і вдарив кулаком об бильце. Евелін стрепенулася й оглянулася.

— Що ти зробила? — крикнув Лука й схопив матір за плечі. — Говори!

Евелін вишкірилася й, скинувши руки сина з плеч, промовила:

— Це кляте місто і так погрузло в крові та похоті. Твій діловий партнер Рубен Вейтерс так боявся телефонувати тобі й навіть Артуру, що через свою коханку, яка працює, а точніше сказати, працювала в нас прислугую, зв’язався зі мною.

— Яка ще в біса коханка? Перед поїздкою в Каррен-Стоун я розірвав угоду з Вейтерсом!

— Тепер зрозуміло, чому він нічого не повідомив тобі про Сабін. Не хвилюйся, синку, я вже відправила ту дівицю з нашого будинку. Ти навіть і не помітиш її зникнення, — Евелін хмикнула.

— Мамо, що це за ігри за моєю спиною?

— Я лише хотіла врятувати Сабін від Пітера Крейда! — крикнула Евелін.

— Яким чином ти це хотіла зробити? — не стримався й закричав у відповідь Лука.

— Ціна завжди висока, Луко! Тобі варто про це пам’ятати. — Евелін обійшла сина. Лука, споглядаючи за нею, нахмурився. — Якщо зробиш все правильно й змусиш Сабін поїхати з міста, можливо, тоді ціна буде… пересічною.

— Адам Воррен зателефонував мені й повідомив, що моя сестра в нього, утім… взамін на її повернення нічого не просив.

— Віддай Воррену один із портів. Для тебе це дріб’язок, — розвела руками. — А я лише відіграла свою приречену роль, — зітхнула Евелін.