Природа всіх речей - Елізабет Гілберт
Емброз здавався таким задоволеним їхнім шлюбом, що Алма — вперше в житті — злякалася, що божеволіє. Їй хотілось зім’яти його на квасне яблуко, йому ж вистачало поцілувати один квадратний дюйм її шкіри трохи нижче від середньої кісточки на лівій руці. Може, вона хибно уявляла собі природу подружнього життя? А, може, її провели навколо пальця? Як представниця роду Віттекерів вона аж закипіла від люті при думці, що її обманули. Та варто їй було глянути на обличчя Емброза — яке й у найбурхливіших фантазіях ніяк не могло належати негіднику — і її лють вкотре оберталася на прикре сум’яття.
На початку жовтня Філадельфія насолоджувалася останніми днями бабиного літа. Ранки були увінчані прохолодою й небесною блакиттю, пообіддя — оксамитові й ліниві. Емброз весь аж кипів енергією — щоранку вилітав з ліжка, як ядро з гармати. Йому вдалося змусити рідкісну орхідею Aerides odorata зацвісти в оранжереї. Генрі багато років тому привіз її з підніжжя Гімалаїв, але відтоді вона не випустила ані пуп’янка, доки Емброз не витягнув орхідею з горщика й не звісив її з балок у сонячному місці в кошику з кори й зволоженого моху. І от тепер вона зненацька розцвіла. Генрі радів. Емброз радів. Змальовував її з усіх ракурсів. Це буде гордість квіткової колекції Білого Акру.
— Коли щось по-справжньому любиш, рано чи пізно воно відкриє тобі свої таємниці, — сказав Емброз Алмі.
Якби він поцікавився її думкою, вона б із цим посперечалась. Вона кохала Емброза всім серцем, але він не розкривав перед нею своїх секретів. Алму гризла заздрість до його тріумфу з Aerides odorata. Вона заздрила і самій квітці, і турботі, якою він її оточив. Алма не могла зосередитися на своїй роботі, тоді як він досягав успіху за успіхом. Їй почала дошкуляти його присутність у возівні. Чому він постійно її перебиває? Його друкарські верстати голосно гуділи й тхнули гарячим чорнилом. Алмі ввірвався терпець. Вона почувалась так, ніби гниє живцем. З найменшого приводу спалахувала мов сірник. Одного дня, минаючи город у Білому Акрі, вона наткнулася на молодого робітника — той сидів на лопаті й ліниво витягував із пальця тріску. Вона вже колись бачила його, того лінивця. Він частіше справляв посиденьки на лопаті, ніж копав.
— Тебе звати Роберт, правда? — приязно всміхнулась вона.
— Роберт, — байдуже глянув на неї робітник.
— Що ти маєш зробити за сьогодні, Роберте?
— Перекопати цю грядку зі старим, зігнилим горохом, мем.
— І як — ти думаєш цим коли-небудь зайнятися? — сказала Алма — її тихий голос звучав загрозливо.
— Як бачите, я загнав собі тріску в палець.
Алма нахилилася над ним так, що все його вутле тільце опинилося в тіні. Вона вхопила його за комір, підняла на добрий фут у повітря і — трусячи ним як мішком із кормом — зарепетувала:
— Ану берися за роботу, ти, нікчемний довбню, а то я зараз тою твоєю лопатою відрубаю тобі яйця!
І відпустила його. Той голосно гепнувся на землю. Вибрався з-під її тіні квапливо, як кролик, і тут же від страху взявся щосили, як-небудь копати. Алма, струснувши плечима, пішла геть й зараз же повернулась думками до свого чоловіка. Може, Емброз просто не знав? Чи може хтось бути такий цнотливий, що, вступивши в шлюб, не знатиме про свої обов’язки й не здогадуватиметься про сексуальні взаємини між чоловіком і дружиною? Їй пригадалася книжка, яку вона прочитала багато років тому, коли ще тільки почала збирати непристойні тексти на горищі возівні. Вона не згадувала про неї добрих два десятки років. Порівняно з іншими та книжка була доволі нудна, але тепер саме вона виринула їй у пам’яті. Її назва звучала так: «Плоди шлюбу: настанови для чоловіків щодо статевого утримання; Порадник для одружених пар», автором був доктор Горшт.
За словами доктора Горшта, він написав цю книжку після того, як до нього за порадою звернулася скромна молода християнська пара, що не мала ніяких знань — ні теоретичних, ні практичних — про статеві взаємини, і лягаючи в подружнє ліжко, вони спантеличували одне одного такими дивними відчуттями, що почувалися так, наче їх хтось закляв. Врешті-решт через кілька тижнів після весілля горопашний новоспечений чоловік розпитав про все свого друга, який ошелешив його, сказавши, що для того, аби вступити у взаємини як годиться, той мусить устромити свій орган просто в «зволожений отвір» своєї дружини. Ця порада нагнала на бідолаху такого страху й сорому, що він помчав до доктора Горшта з запитанням, чи така чудернацька витівка доброчесна, і чи таке взагалі можливо. Доктор Горшт, зглянувшись на спантеличену юну душу, написав порадник про сексуальні механізми в поміч іншим молодятам.
Читаючи багато років тому цю книжку, Алма глузувала з написаного. Молодий хлопець — і геть нічого не тямить у сечостатевій системі? Та це повне безглуздя! Невже на світі справді є такі люди?
Але тепер їй уже було не до сміху.
Може, йому треба показати?
Тієї суботи Емброз раніше, ніж звикле, подався до спальні, сказавши, що прийме перед вечерею купіль. Алма пішла слідом за ним до кімнати. Сіла на ліжку, дослухаючись, як по той бік дверей у велику фарфорову ванну набирається вода. Було чути, як Емброз щось мугикає. Щасливий. Її сполеляли страждання й сумніви. Мабуть, він зараз роздягається. Вона почула сплеск води, коли він заліз у ванну, задоволене зітхання. А тоді настала тиша.
Вона встала й теж скинула з себе одежу. Зняла все — панталони й спідню сорочку, навіть повитягала шпильки з волосся. Якби мала на собі ще щось — скинула б і його. Вона знала, що її оголене тіло — негарне, але іншого в неї не було. Алма пішла й притулилася до дверей вбиральні, притиснувши до них вухо. Не конче було так робити. Були інші способи. Вона могла б навчитися терпіти все, так як є. Могла б покірно схилитися перед цими муками, цим дивним, неймовірним шлюбом-який-не-був-шлюбом. Могла навчитися приборкувати всі почуття, які викликав у ній Емброз, — її потяг до нього, розчарування в ньому, болісне відчуття відсутності, навіть коли вони були поруч. Якщо вона навчиться притлумлювати власне бажання, то втримає свого чоловіка — таким, як він є.
Ні. Ні, вона так не зможе.
Алма повернула клямку, налягла на двері й навшпиньки зайшла всередину. Він обернув до неї голову — його очі розширилися від страху. Вона мовчала
