Енн із Шелестких Тополь - Люсі Мод Монтгомері

— Тебе це кривдить? — запитала Енн, усміхнувшись.

— Мені хай він язика не показує! — відповіла Джеральдіна, люто зиркнувши на Джеральда, котрий у відповідь так само люто глянув на неї.

— Це мій язик, і ти не можеш заборонити мені його показувати — правда ж, панно Ширлі?

Енн лишила запитання без уваги.

— Діти, до обіду ще ціла година. Ходімо краще в сад — посидимо там, побавимося, розповімо одне одному різні історії. І, Джеральде, будь ласка, поклади цю шкуру назад на підлогу.

— Але я хочу бавитись у вовка, — заявив Джеральд.

— Він хоче бавитись у вовка! — вигукнула Джеральдіна, зненацька стаючи на захист брата.

— Ми хочемо бавитись у вовка! — закричали обоє в один голос.

Утім, дилему, що постала перед Енн, розв’язало калатання дверного дзвоника.

— Біжімо поглянемо, хто там! — вигукнула Джеральдіна.

Двійнята кинулися до сходів і, з’їхавши вниз поруччям, опинилися біля дверей раніше за Енн. Шкура койота при цьому розв’язалася й зісковзнула долу.

— Ми нічого не купуємо в рознощиків, — повідомив Джеральд дамі, що стояла на порозі.

— Чи можу я бачити вашу матінку? — запитала гостя.

— Ні. Мама поїхала на похорон тітоньки Елли. За нами приглядає панна Ширлі. Онде вона спускається. Зараз вона хутенько вас вижене звідси.

Коли Енн розгледіла, хто стоїть у дверях, їй справді закортіло вигнати гостю. Панни Памели Дрейк у Саммерсайді не любили. Кожному зустрічному вона пропонувала купити щось на виплат, і спекатися її без покупки зазвичай не вдавалося, позаяк панна Дрейк була геть нечутлива до натяків, образ та зауважень, і мала вдосталь вільного часу.

Цього разу вона «приймала замовлення» на енциклопедію — «річ незамінну в роботі кожного вчителя». Марно Енн запевняла, що їй енциклопедія не потрібна, адже в школі є дуже хороше видання.

— Воно вже десять років як застаріло! — несхитно відрубала панна Дрейк. — Присядьмо отут, панно Ширлі, на цю садову лавку, і я покажу вам проспект.

— Я не маю часу, панно Дрейк. Я мушу глядіти дітей.

— Це лиш на кілька хвилин, панно Ширлі. Я хотіла зайти ще й до вас, і дуже рада, що нині застала вас тут. Біжіть, грайтеся, діти, а ми з панною Ширлі розглянемо цей пречудовий проспект.

— Мама найняла панну Ширлі, щоб глядіти нас, — відповіла Джеральдіна, стріпнувши кучерявою голівкою. Проте Джеральд потягнув її назад у кімнату й вони втекли, хряснувши дверима.

— Ви бачите, панно Ширлі, яка вона — енциклопедія. Погляньте на цей розкішний папір… помацайте його. А які надзвичайні гравюри! Та в жодній іншій енциклопедії немає й половини цих гравюр. І який шрифт — навіть сліпий прочитає… і все за вісімдесят доларів. Вісім доларів завдатку й потім — ще по вісім доларів на місяць, доки виплатите все. Іншої такої змоги вже не буде — зараз ми продаємо її за пільговою ціною. Наступного року вона коштуватиме сто двадцять.

— Але, панно Дрейк, мені не потрібна енциклопедія, — розпачливо мовила Енн.

— Авжеж вам потрібна енциклопедія. Кожному потрібна енциклопедія — Національна енциклопедія! Не знаю, як я жила, доки ознайомилася з Національною енциклопедією. Жила! Я й не жила — я животіла. Погляньте, панно Ширлі, на цю гравюру із зображенням казуара![52] Ви хоч раз досі по-справжньому бачили казуара?

— Але, панно Дрейк, я…

— Якщо умови для вас дещо обтяжливі, я певна, що зможу влаштувати вам особливу форму виплату, бо ви ж учителька: замість восьми — шість доларів на місяць. Панно Ширлі, такої пропозиції ви відхилити не зможете!

Енн і сама вже відчувала, що не зможе. Чи не варта шести доларів на місяць спокуса відкараскатися від цієї жахливої жінки, що явно не збиралася йти без замовлення? Крім того, що там роблять двійнята? Якось вони підозріло притихли. Може, пускають у ванні кораблики? Чи вислизнули геть крізь задні двері й чалапають мілководдям на ставку?

Енн зробила ще одну марну спробу розпрощатися з панною Дрейк.

— Я все як слід обміркую й повідомлю вам…

— Зараз найкраща нагода, — відповіла панна Дрейк, спритно вихоплюючи авторучку. — Ви ж знаєте, що купите енциклопедію, тож можете негайно підписатися. Немає сенсу зволікати. Ціна може зрости будь-якої миті, і вам доведеться платити сто двадцять. Поставте підпис отут, панно Ширлі.

Енн відчула, що в долоню їй лягла авторучка. Іще мить… аж тут панна Дрейк видала такий пронизливий крик, що Енн упустила ручку під кущ ехінацеї, котрий ріс побіля садової лавки, і з подивом та жахом утупилася в співбесідницю.

Невже це була панна Дрейк — ця чудернацька істота без капелюха, окулярів, та ще й майже без волосся? Капелюх, окуляри й перука маяли в повітрі на півдорозі від її голови до вікна у ванній кімнаті, звідки визирали дві кучеряві голівки. Джеральд тримав у руці вудку з подвійною волосінню, до якої була прив’язана пара гачків. Як йому вдалося підчепити одразу три предмети, міг би сказати тільки він сам. Напевне, то була чиста випадковість.

Енн кинулася нагору, та поки вона домчала до ванної, двійнята втекли. Вудку Джеральд покинув на місці злочину і, крадькома визирнувши з вікна, Енн завважила знавіснілу панну Дрейк, яка тим часом повернула собі своє майно, включно з авторучкою, і тепер підтюпцем бігла до хвіртки. Єдиний раз у житті панна Памела Дрейк не спромоглася дістати бажаного замовлення.

Двійнята сиділи на кухоннім ґанку, де їли яблука, мов двійко херувимів. Енн міркувала, як їй бути. Певна річ, за таку поведінку Джеральда слід було висварити… хоч він, безсумнівно, допоміг їй вийти зі скрутного становища, та й панна Дрейк була нестерпною особою, котру годилося провчити. І все ж…

— Ти проковтнула черв’яка! — заверещав Джеральд. — Я бачив, як він зник у тебе в горлі, отакий величезний!

Джеральдіна кинула яблуко, і тієї ж миті її знудило — сильно знудило, тож деякий час Енн було не до покарань. А коли Джеральдіні полегшало, настала обідня година, і Енн зненацька вирішила обмежитися лагідним докором на адресу Джеральда. Зрештою, страхітливої шкоди він панні Дрейк не завдав, а вона, дбаючи про власні інтереси, очевидячки, не розповість про цю пригоду жодній живій душі.

— Як ти гадаєш, Джеральде, — м’яко запитала Енн, — твій учинок личить джентльменові?

— Ні, — відповів Джеральд, — але то було дуже кумедно. Вправний із мене рибалка, еге ж?

Обід виявився дуже смачний. Пані Раймонд приготувала його перед від’їздом, а хай які недосконалі були її виховні методи, куховарила вона неперевершено. Двійнята наминали свої порції й не сварилися, а за столом поводились незгірше за більшість інших дітей. Після обіду Енн вимила посуд, доручивши Джеральдові витирати рушником тарілки