Шибайголови - Олександра Малінкова

Слава.

Нічне місто, як завжди, зустріло тишею. Знав де шукати Дена, і не помилився. Він радо привітав мене, простягнувши свою широку долоню. 

-Що в тебе сталося, Бро? - Запитав нарешті.

-Колишня подружка явилася! 

-Та з Америки? Джес… Вірно?

-Так! - Я сів біля нього поряд.

Ден полюбляв це місце. Закинута будівля майже в самому центрі міста, з шикарним видом з даху.

- Твій лептоп з тобою? - Поцікавився я.

- Ображаєш! Він завжди зі мною! - Відповів друг й поліз у свій рюкзак. - Тримай.

Прийшлося добряче повозитися. Камери лікувального закладу виявилися достатньо добре захищеними. Але коли це мене зупиняло!

- Є! - Я задоволено плеснув себе по коліну.

- Щось цікаве? 

- Ще не знаю! 

Ось коридор лікарні перед палатою Мії. Натиснув на прискорення. А ось і Джессі. Повертається у бік камери, посміхається й, підморгує. 

Та вона  грається зі мною! Знає мої можливості! Мій наступний крок і тішиться цим!

Лікар йде назустріч, бере його під лікоть і виводить на сходи. 

Сліпа зона. І вона це теж знає. 

- А стільникові? - Ден слідкує за моїми діями.

- У Джесіки вимкнений. 

- А у лікаря?

- Він свій телефон лишив в ординаторській, бо зараз чути в мікрофон, як лаборантки обирають собі білизну та обговорюють чоловіків.

- Байдуже! Все одно знаю, що без участі Джессі не обійшлося! Просто хотів упевнитися в цьому.

- Схопити за руку? 

- Типу того!

Повільно почало світати. 

З товаришем заїхали на заправку де замовили собі міцну каву і сніданок. 

- То що ти тепер збираєшся робити? - Поцікавився друг.

- Спробую поговорити з Нікою! Куплю Джессі білет в Америку. - Відповів допиваючи свою міцну каву.

Потім завітав у відділок. Зателефонував слідчий та попросив заїхати перед заняттями.

Розмова була коротка. Слідчий повідомив, що Ніка змінила свої покази, щодо основного підозрюваного - Микити. Хоча якщо чесно мої підозри розходяться з припущенням поліцейських. Але все одно якось боляче вкололо. Про що це я зараз? Боляче мені? Ревнощі до Микити? Можу лише уявити, як себе почувала вчора вона, коли побачила як Джес вішається мені на шию. 

Намагався зателефонувати Вероніці, та на тому боці з'єднання увесь час чутно було, що: “Абонент знаходиться поза зоною досяжності…”

Вероніка.

- Тепер ти розумієш, чому я так ставилася до Славки? - Почала одразу Женька щойно увійшла до аудиторії і сіла біля мене поряд. 

- Жень…

- До-обре, не буду більше! - Поблажливо продовжила подружка. - Лише маю надію, що ти не побіжиш за ним слідом щойно він з'явиться на горизонті? 

- Ні! Я цього не зроблю! 

- Хороша дівчинка!

Хороша… Якось заділи ці слова. Наче про мене і не промене одночасно.  Біль, мабуть, має отвережувати чи відкривати очі, чи викликати відразу до людини, а в мене навпаки. Відчуття, що Славка мені потрібен, воно нікуди не ділося. Як би мені цього не хотілося. Зараз, можу лише сховати ці почуття, запхавши далеко-далеко десь у нетрі підсвідомості й, робити вигляд, що все добре, начепивши чергову усмішку, а в середині помирати…

Чому в цю хвилину неможливо зникнути, або взагалі, стати невидимою? Хоча б щоб не ловити погляди на собі, не чути перешіптування і радісні вигуки: “Не вже! Та ти шо?”

Справжня сенсація! Подія року, не інакше, у виконанні незмінного колективу під головуванням Емми і її вірних Міньйонів! Оплески! Радісні зітхання з причмокуванням! Овації! 

Гидко! 

- Навіть чіпати тебе не кортить! Думала ти досягла дна своїм виступом у нічному клубі! Ні! Вже не у трьох? Наступний раз спробуєте з Американською подружкою!? - Шипіла на вухо Емма, переважившись через стільницю столу позаду мене. 

- Лишайся при своїх думках, ок? Не треба на мене переносити свій сексуальний досвід! Я тобі не розповідаю, як треба жити й, ти будь люб’язна не лізь у моє життя! - Спокійним тоном відповіла на її черговий випад. 

Ми одночасно замовкли бо у приміщення зайшов викладач. Почалося заняття.

Щойно Славка пробував підійти до мене ближче ніж на три кроки, навколо починався шабаш відьм! 

А я користуюся неможливістю залишитися зі мною наодинці, якщо чесно! Може все сталося так, як мало статися? Добре, що про те, що в нього є дівчина в Америці дізналася зараз, а не тоді, коли наші стосунки зайшли б вже занадто далеко… Хоч і гірко зараз так, що вити хочеться! 

Головне, щоб моя воля не тріснула по швам, щойно Славка опиниться поряд. 

Боже! Та я просто не хочу цих обирань між нами! Якихось трикутників. Я просто не зберу себе потім по частинам!

Та й хто взагалі сказав, що він має обирати? Ні я ні вона не річ! 

“Ось! Зі мною будеш ти!”, -  Звучить жорстоко!

Кохання взагалі досить жорстоке! Може зарядити з ноги в той момент коли ти найбільш беззахисна та вразлива! Чому я взагалі вирішила, що він до мене щось відчуває? Почуття не переноситься на іншу людину по типу віруса, повітряно-крапельним шляхом. Тебе або кохають або ж ні! І як показує життя співвідношення взаємності набагато поступається розбитим серцям!