Спогади вигнанця, фізика, громадянина світу - Жорж Шарпак

55. Джованні Піко делла Мірандола (1463—1494) — італійський філософ і теолог-гуманіст. У своїх творах зробив спробу синтезувати відомі на той час філософські та релігійні доктрини, зокрема платонізм, аристотелізм, схоластику й кабалу.

56. Пол Едріен Моріс Дірак (1902—1984) — британський фізик і математик, один із засновників квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики 1933 р. разом із Е. Шредінґером. Передбачив існування антиматерії.

57. Андре-Марі Ампер (1775—1836) — французький математик, фізик, хімік і філософ, автор визначних відкриттів у галузі електродинаміки, винахідник соленоїдів, електричного телеграфу та електромагніту. Автор «Есе про філософію науки» (1834). Майкл Фарадей (1791—1867) — британський фізик і хімік. Винайшов електричний двигун, нові різновиди скла та бензол, відкрив електромагнітну індукцію та явище нестабільності Фарадея, ввів терміни анод, катод, іон, аніон, катіон. Автор «Хімічної історії свічки» (1861 р.).

58. «La main à la pâte» («Руки в тісті») — державна організація у Франції, яка займається пошуком і впровадженням нових методик наукової освіти у школі. Серед її засновників був Жорж Шарпак.

59. Ідеться про «Обертання небесних сфер» (1543) — революційний трактат з викладенням геліоцентричної системи Міколая Коперника (1473—1543).

60. Джеймс Клерк Максвелл (1831—1879) — шотландський фізик і математик. Об’єднав електрику, магнетизм та індукцію у низку рівнянь Максвелла. На той час це була найбільш цілісна модель електромагнетизму.

61. Антуан Рівароль (1753—1801) — французький письменник і журналіст. Відомий численними памфлетами та елегантним стилем. Артюр Рембо (1854—1891) — французький поет, який замолоду зажив слави найскандальнішого митця Франції.

62. Йоганнес Кеплер (1571—1630) — німецький астроном, який дослідив геліоцентричну систему Коперника. Довів, що планети обертаються навколо Сонця не по колу, а по еліптичних орбітах.

63. Еваріст Ґалуа (1811—1832) — французький математик, один із засновників сучасної математики.

64. Анрі Пуанкаре (1854—1912) — французький математик, фізик, філософ та інженер, автор численних відкриттів.

65. П’єсу Дж. Б. Шоу «Повернення до Мафусаїла» написано 1920 р. Мафусаїл — один із біблійних патріархів, який прожив 969 років. Його іменем стали позначати довгожителів.

66. Порівняння П’єра Корнеля (1606—1684) і Жана Расіна (1639—1699), двох головних представників французького класицистичного театру, є класичним порівнянням у школах Франції. У Корнеля раціо переважає над пристрастю, у Расіна ж навпаки: Корнель змальовує людей такими, якими вони мали би бути, а Расін — такими, якими вони є.

67. Рене Домаль (1908—1944) — французький письменник і літературний критик, автор незавершеного роману «Гора Аналог» (1944), в якому намагається показати аналогічне мовлення та багатошарове письмо.

68. Макс Планк (1858—1947) — німецький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1918 р. за роботу над квантовою теорією. Нільс Бор (1885—1962) — данський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1922 р. за внесок у розвиток квантової механіки.

69. Вернер Карл Гайзенберґ (1901—1976) — німецький фізик, один із засновників квантової механіки, лауреат Нобелівської премії 1932 р.

70. Реймон Кено (1903—1976) — французький письменник, один із засновників угруповання Уліпо. До деяких своїх творів застосовував правила арифметики.

71. Цей вислів приписують і святому Августину (354—430), і давньоримському письменникові Тертулліану (між 150 та 160 — бл. 220).

72. Річард Філліпс Фейнман (1918—1988) — американський фізик, що уславився працями з релятивістської квантової електродинаміки.

73. Жан Перрен (1870—1942) — французький фізик, хімік і політик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1926 р. за дослідження дискретної природи матерії.

74. Насправді — Анрі Буасс (1866—1953), французький фізик із Тулузи, автор «Наукової бібліотеки інженера і фізика» у 45 томах та численних передмов до наукових праць.

75. Цитата з вірша Шарля Бодлера (1821—1867) «Запрошення до подорожі» (переклад Д. Павличка).

76. Пантум або пантун — традиційна поетична форма в Малайзії: чотирирядковий вірш, де два перші рядки являють побутову сцену, а два останні — мораль. Зв’язок між двома частинами неочевидний.

77. Робер Жерміне (нар. 1943) — французький фізик, ректор Національної вищої Гірничої школи в м. Сент-Етьєн ENSMSE у 2001—2008 рр. У 1993 р. обіймав посаду реґіонального директора промисловості та науки в області Країна Луари.

78. Юрій Орлов (нар. 1924) — радянсько-американський фізик, правозахисник, засновник і перший керівник Московської Гельсінської групи. Близько 9 років провів на засланні. У 1986 р. був позбавлений радянського громадянства і висланий за межі СРСР в обмін на розвідника Геннадія Захарова, заарештованого у США. Викладає в Корнельському університеті.

79. «Доктор Стренджлав, або: як я навчився не перейматися і полюбив бомбу» (1964) — мілітарна сатирична комедія Стенлі Кубрика з Пітером Селлерзом у головній ролі. У стрічці йдеться про «холодну війну».

80. Едвард Теллер (1908—2003) — угорсько-американський фізик-ядерник, «батько водневої бомби», учасник проекту Мангеттен. У 1980-х роках, перебуваючи на посаді почесного директора Національної лабораторії ім. Лоренса Лівермора, завзято підтримував ініціативу стратегічної оборони «Зоряні війни» президента Рональда Рейгана.

Примітки

1

Моїконтакти з Францією до повернення з Дахау 1945 р. детально описано у книжці«Життя, напнуте, мов струна» (La Vie àfil tendu, P., Odile Jacob, 1993) —створеній у співпраціз Домінік Содінос. Вона опитала всіх іще живих свідків тієїдоби, якібули разом зімною у найскрутніших умовах.

2

«Попереднівипробування та характеристики нового детектора, який дозволяєфотографувати траєкторію іонізуючих частинок у газах», Journal de physique, липень 1957 р. Див. також статтю «Радій» (там само, число 18, с. 539, 1957 р.) ірозділ “The development of spark chamber techniques” у колективній монографіїЖ. Шарпака, Л. Массонне та Ж. Фав’є“Progress in Nuclear Techniques and Instrumentation”, т. 1, North Holland, червень 1964 р.

3

Першу нашу спільну статтю підписали Ж. Шарпак, Ф. Фарлі Р. Ґарвін, Т. Мюллер, Ж. Санс та А. Дзікікі.

4

Першу нашу спільну статтю підписали Ж. Шарпак, Ф. Фарлі Р. Ґарвін, Т. Мюллер, Ж. Санс та А. Дзікікі

5

Кайо був першим співробітником Тіма Берньє-Лі якого вважають винахідником Мережі.

6

Первісна назва –Європейський центр ядерних досліджень (Centre europén pour la recherche nucléire, CERN), нині–Європейська організація ядерних досліджень.

7

LHC – Large Hadron Collider (Великий адронний колайдер).

8

Загальніуявлення про нове покоління детекторів можна знайти у збірціпраць Брескіна та ін., оприлюднених під час колоквіуму в Нанті.

9

Наступний текст написано у співавторствіз Матьясом Фінком, Венсаном Жиб’я та Франсуа Жиром.

10

Archeologia, березень 1992, №277, “Reproduction of the sounds from old wax phonographic cylinders using a laser beam reflection method”; ICASSP 1986, Токіо; Applied Opus, 1986, 25, №5, “Laser reproduction of cylinder sound recording”, Нью-Йорк, 1980.

11

Див.: R. De Rujula, S.L. Glashow, P.A. Wilson, G. Charpak, “Physics reports”, Review Section of Physics Letters, 1983, 99, #6, p. 341—396.

12

За: Bull. Acad.