Самоцвіт семи зірок - Брем Стокер

— Ми повинні діяти! Потрібно знайти ті світильники. Містере Росс, ви адвокат. У нас є один із найкращих лондонських детективів. Потрібно розпочинати пошуки!

Її ентузіазм запалив містера Корбека.

— Добре! — сказав він, імпульсивно вхопивши її за руку. — Ви гідна дочка свого батька! — І коли я вже рушив до дверей, аби привести сержанта Доу: — Хвилинку, містере Росс! Ви маєте зрозуміти: детектив не повинен знати, що світильники були об’єктами довгих пошуків. Я мушу описати йому ті лампи, надто ж одну з них, бо вона зроблена із золота, і я боюся, що, не маючи гадки про її історичну цінність, злодій може переплавити її. Я б радо заплатив у десять, у сотню, в тисячу разів більше, ніж коштує саме золото, аби лиш його не знищили. Я розкажу йому тільки те, що потрібно. Тому прошу, дозвольте мені відповідати на всі його запитання.

Ми обоє ствердно кивнули. А я сказав:

— До речі, якщо буде потрібно тримати справу в таємниці, то варто було б запросити приватного детектива. Якщо справа дійде до Скотланд-Ярду, то секрет зберегти буде неможливо. Я розпитаю сержанта Доу про це. Якщо я промовчу, то це буде означати, що він береться до цієї справи.

Містер Корбек одразу відповів:

— Головне — таємниця. Боюся, світильники вже знищили.

На моє превелике здивування міс Трелоні негайно відповіла тихим, але рішучим голосом:

— Жодного з них не знищать!

Містер Корбек здивовано усміхнувся.

— Святі небеса, звідки ж вам про це знати? — запитав він.

Її відповідь була ще менш зрозумілою:

— Не знаю, звідки мені це відомо, але я знаю це. Я відчуваю це в собі, це ніби певність, яка була зі мною все життя!

Розділ VIII

Знайдені світильники

Сержант Доу спершу трохи сумнівався, але врешті-решт погодився дати приватну консультацію у справі, яку йому могли б запропонувати. Він додав, що я повинен пам’ятати: він погодився лише на консультацію, бо якщо дійде до конкретних дій, йому доведеться звернутися до начальства. Отак домовившись, я пішов погукати міс Трелоні й містера Корбека. Ми вийшли з кімнати, а сиділка Кеннеді зайняла своє місце біля ліжка.

Я не міг не захоплюватися тою обережною і холоднокровною точністю, з якою містер Корбек розповідав про свою справу. Він, здавалось, нічого не втаїв і все ж таки дуже скупо змалював украдені світильники.

Не надто наголошуючи на таємничості справи, він, здавалося б, дивився на неї як на звичайну готельну крадіжку. «Справді,— подумав я, — цей чоловік опанував мистецтво східних базарів і за допомогою західного інтелекту перевершив своїх учителів!» Він чітко виклав усе детективу, який після коротких роздумів запитав:

— Тигель чи терези? Ось у чому заковика.

— Що це означає? — насторожившись, запитав містер Корбек.

— Старий вираз злодіїв із Бірмінгему. Мені здавалося, що зараз кожен знає цей вислів. За давнини у Брумі було багато дрібних ювелірних крамничок, тож їхні власники скуповували коштовні метали чи не в кожного перехожого. Якщо клієнт хотів переплавити крадене золото, то ціну визначав ювелір, якщо ж ні, то золото оплачувалося за стандартними цінами. Так воно й зараз. Коли ми шукаємо вкрадені годинники, то часто перевіряємо ці майстерні, та в них годі що-небудь знайти. Тут багато залежатиме від того, чи злодій хороша людина, — так вони називають того, хто знає свою справу. Першокласний шахрай знатиме, що сама річ варта більше, ніж метал, з якого вона зроблена, тож продасть її тому, хто зможе перепродати її за кордон, в Америку чи у Францію, наприклад. До речі, хтось крім вас міг би ідентифікувати ті світильники?

— Крім мене — ніхто!

— Чи існують інші світильники, схожі на них?

— Мені про такі не відомо, — відповів містер Корбек, — хоча можуть існувати інші, напрочуд схожі на них.

Детектив помовчав, а потім знову запитав:

— Чи змогла б якась інша досвідчена людина оцінити художню вартість цих світильників?

— Безперечно! Будь-хто з головою на в’язах з першого погляду помітив би, що це цінні речі.

Обличчя детектива посвітліло.

— Тоді ще є шанс. Якщо двері й вікна були зачинені, то ці речі не були випадково вкрадені покоївкою чи коридорним, які проходили повз. Хто б не стояв за цією справою, він був чітко на неї націлений і не збирається розлучатися зі своєю здобиччю, не отримавши за неї доброї ціни. Тому не треба піднімати тривоги. Нема необхідності повідомляти Скотланд-Ярд, ми можемо працювати над справою приватно.

Після паузи містер Корбек тихо запитав:

— Гадаю, ви не ризикнете припустити, як здійснили крадіжку?

Поліцейський усміхнувся.

— Дуже просто, сер. Всі ці загадкові злочини врешті виявляються простими. Злочинець знає свою роботу і завжди очікує нагоди. Ба більше, йому з досвіду відомо, що це за нагода і як вона виникає. Жертва просто обережна: вона не знає всіх трюків і пасток, що їх для неї підготували. Коли ми дізнаємось про справу все, ви будете дивуватися, що не помітили способу, в який це вчинили!

Це, здається, трохи роздратувало містера Корбека, й він гарячково заговорив:

— Послухайте, мій добрий друже, в цій справі нічого простого немає. Вікно було