Самоцвіт семи зірок - Брем Стокер
Спершу поговоримо про факт. Міс Трелоні у себе вдома, в будинку багато різних слуг, що виключає можливість організованої спроби з їхнього боку. Містер Трелоні багатий, освічений, розумний. Його дочка — єдина дитина, наскільки мені відомо, — молода прекрасна і розумна дівчина, вона живе в сусідній кімнаті. Здається, немає найменших причин очікувати нападу, і все ж таки напад відбувається, брутальний і безжалісний, скоєний посеред ночі. Його швидко виявляють, нападника чи нападників сполохали до того, як вони скінчили свою роботу. Та слідів після них немає, не відомо, хто це зробив, — є лише жертва і випадкові свідки!
Наступної ночі — схожа спроба, хоча в кімнаті й поза нею чатує офіцер-детектив, досвідчена сиділка, вірний друг і власна дочка жертви. Сиділку охоплює каталепсія, ви засинаєте глибоким сном. Навіть детектива настільки поглинає ступор, що він стріляє зі свого пістолета в кімнаті хворого і навіть не може сказати, в що він стріляв.
Здається, в усій цій справі фактом є тільки ваш респіратор. Ви не втратили голови, як це сталося з іншими. Це свідчить про те, що засіб, який викликає остовпіння, не має гіпнотичної дії. Але знову ж таки є факт, який цьому суперечить. Міс Трелоні, яка перебувала в кімнаті довше, ніж ви всі, адже вона увесь час заходила і виходила, була там на своєму чергуванні,— здається, зовсім не піддалася тому впливу. Це мало б свідчити про те, що той «вплив» діє не на всіх — хіба припустити, що вона до нього пристосувалася. Можна припустити, що це впливають пахощі отих старожитностей, але тоді ми постаємо перед фактом, що містер Трелоні, який найдовше перебував у кімнаті — по суті, прожив тут півжиття — попав під найсильніший вплив. Що ж це за вплив, який міг викликати такі суперечливі ефекти? Ні! Що більше я думаю про цю дилему, то більше вона збиває мене з пантелику!
Припустімо, що фізичний напад на містера Трелоні був скоєний кимось із мешканців будинку, тим, хто не попав під підозру, — але як тоді бути з каталепсією? Не так просто ввести когось у цей стан, та й просто неможливо. Центром усієї справи є міс Трелоні, яка, вочевидь, не піддається жодному впливу. Вона проходить крізь усе неушкодженою, якщо не брати до уваги одного легкого зомління. Оце і є найдивніше!
Я слухав його, і мене огортав смуток. Хоч докази його й не були такі прямі, як підозри детектива, все ж таки вони вирізняли міс Трелоні з-поміж інших учасників цієї історії. Тож я вирішив, що краще буде мовчати. В таких випадках мовчання — справді золото, в душі я радів, що ця форма розмови не вимагає від мене жодної відповіді — принаймні зараз. Доктор Вінчестер, здається, і не очікував її — я зрадів, відчувши це, хоча і сам не знав чому. Він на мить замовк, обхопивши підборіддя рукою, вдивляючись у простір і насупивши брови. Сигара зависла в його пальцях, напевне, він про неї забув. Рівним голосом, немовби підхоплюючи думку на закінченому місці, він підсумував свої роздуми:
— Іншим кутом дилеми є зовсім інакша справа, і, беручись до неї, ми повинні облишити все, що має стосунок до науки чи попереднього досвіду. Зізнаюсь, вона мене захоплює, я навіть питаю себе, чи не потрапив під той згубний вплив, чи не надихався тих пахощів…
Звісно, якщо наркотик у вигляді випарів, то він може діяти з накопичувальними наслідками. Що ж там може діяти з таким ефектом? Знаю, кімната сповнена запахом мумії, та й не дивно, там стільки реліквій із гробниць, згадайте мумію тварини, на яку нападав Сильвіо… До речі, завтра я принесу мумію кота і подивлюсь, як реагуватиме на неї Сильвіо.
Але повернімось до суті справи. Саме такі запахи з’являються у мумій від наявності речовин, винайдених єгипетськими жерцями, а вони були освіченими людьми і вченими свого часу. Протягом століть шляхом дослідів вони виявили, що деякі речовини зупиняють природний процес розпаду. З таким результатом можуть діяти тільки сильні засоби, і, можливо, ми маємо зараз справу з рідкісними субстанціями чи їх комбінацією, властивості та вплив яких не зрозумілі в нашому більш пізньому і прозаїчному столітті. Єдине, в чому я твердо переконаний, це те, що гіршу атмосферу для спальні хворого неможливо уявити, і я захоплююся сміливістю сера Джеймса Фрере, який відмовився лікувати хворого в таких умовах.
Й ті інструкції для дочки від містера Трелоні, й та, як ви казали мені, дбайливість, із якою він захистив свої побажання через повіреного, показують, що в нього були якісь підозри. Може навіть здатися, що він очікував якихось подій… Як цікаво було б дізнатись хоч що-небудь про це! В його паперах, напевне, є хоча б якийсь натяк… Вирішити це завдання буде непросто, але можливо. Він не завжди перебуватиме в такому стані, тож почнеться розслідування. В таких випадках повинно бути проведене докладне обстеження кожної дрібнички… По суті, виявляться численні спроби вбивства. Оскільки очевидних доказів немає, потрібно буде знайти мотив…
Він замовк. В останніх його словах вчувалася безнадія. Тепер я був переконаний, що потрібно з’ясувати, чи були у нього якісь конкретні підозри, й ніби підкоряючись якомусь наказу, я
