Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Як ти знайшла мене? — хриплим голосом запитала Серена.

Сабін опустила голову й зітхнула.

«Випадково підслухала розмову брата з охоронцем. Вони розмовляли про тебе. Зателефонувала тобі, але почула лише гудки. Опісля почала телефонувати у всі лікарні міста. Коли дізналася, де ти, дочекалася, доки брат поїде, викрала в його кабінеті ключ від підвалу й втекла. Потім на громадській зупинці зустріла Адама Воррена. Це той самий чоловік, який викрав мене, або, точніше сказати, врятував від бридкого Пітера Крейда. Не знаю, можливо, наша зустріч випадкова, або… він просто стежить за мною. Опісля я піймала таксі. Також телефонував Лука. Він був розгніваний. Я сказала йому, що я в лікарні. Думаю, він зрозумів, в якій саме. Коли він приїде, мені буде гаплик».

— Сабін? Що з тобою? — піднявшись на ліктях, схвильовано промовила Серена.

Сабін, піднявши голову, легко всміхнулася й, не розповідаючи подрузі про те, що думала, натомість промовила:

— Зі мною все нормально. Люба, краще скажи, що з тобою трапилося? Чому ти тут?

Серена схлипнула й відвернулася. По її щоках потекли сльози. Вона закрила долонями руки й крізь сльози промовила:

— Мене батько… покарає! Навіщо я пішла в той клятий клуб із Мариною?

Сабін було боляче розуміти, що її подруга засмучена. Боляче було дивитися, як вона плаче. Обійнявши Серену, вона погладила її волосся.

— Що трапилося в клубі? — прошепотіла Сабін.

Серена не встигла нічого відповісти, як двері відчинилися, і Сабін оглянулася. На її подив, на порозі стояв не Лука, а Ісаак Хантер. Серена, побачивши Хантера, широко відкрила очі й здригнулася. Сабін, відчувши, як подруга здригнулася, нахмурилася.

— Містере Хантере, що ви тут робите? — сердито промовила Сабін.

Ісаак вигнув брови й, зайшовши в палату, зачинив двері.

— Прийшов провідати Серену, — байдужим тоном відповів.

Сабін поглянула на подругу, яка, своєю чергою, не відводила від Ісаака погляду.

— Лука знає, що ти тут? — запитав чоловік і, всівшись у крісло, закинув ногу на ногу.

— Вже знає, — зітхнула Сабін.

— Ну що ж, чудово! Тоді дочекаємося старшого брата! — розвів руками Ісаак.

Сабін стиснула вуста й поглянула на Серену. Подруга, визирнувши з-за її плеча й пильно поглянувши на Ісаака, промовила:

— Сабін, залиш нас, будь ласка, на пару хвилин.

Сабін голосно фиркнула й, прослідувавши за поглядом подруги, озирнулася. Іссак, поглянувши з-під лоба на Сабін, стиснув вуста й кивнув.

— Гаразд, — промовила. — Якщо що, я буду за дверима!

«Божевілля якесь. Можна з розуму зійти. Яке відношення має Ісаак Хантер до Серени? Що трапилося з подругою в клубі? А раптом… раптом Хантер щось заподіяв Серені? Або… ця підла сука Марина винна в тому, що Серена зараз у лікарні? І де, у біса, Лука?» — склавши руки по боках і ходячи туди-сюди біля палати подруги, думала Сабін.

Доки Сабін зводила себе подумки в коридорі, натомість у палаті запала тиша. Ісаак, піднявшись із крісла, став біля вікна. Серена, слідкуючи за кожним його кроком, закашляла й, кусаючи нижню губу, промовила:

— Я не все чітко пам’ятаю, що відбувалося в клубі. Утім… чудово запам’ятала, як мене намагався… — від цих спогадів Серена сконфузилася й, замовкнувши, відвернулася.

Ісаак, озирнувшись, поглянув на дівчину.

— Дівчинко, я бачу тебе другий раз у житті. Але неприємності ти вже мені заподіяла.

— Неприємності? — нахмурилася Серена й поглянула на чоловіка.

— Невірно сказав. Через тебе, мила, у мене змінилися плани! — промовив Ісаак і, оглянувшись, склав руки в кишені.

Серена не очікувала таке почути. Вона істерично засміялася й, закривши долонями обличчя, продовжувала реготати.

— Цікава реакція на стрес, — зауважив Ісаак. — Більше питань не буде?

Серена, заспокоївшись, перевела подих. Ісаак зробив крок, як раптово відчув, що дівчина схопила його за рукав. Він повернув голову. Серена провела долонею по його руці й міцно, наскільки було сил, стиснула його руку.

— У мене дуже багато до вас питань, містере Хантере! — піднявши підборіддя, промовила Серена. — Але я не впевнена, що хочу почути на них відповіді. Ви врятували мене від того покидька. І я дуже вдячна. Але моя вдячність лише маленька краплинка в морі.

Іссак посміхнувся й, повернувшись до неї прямо, спокійно промовив:

— Ти лише маленька дівчинка у світі хижаків, Серено. Маленька, невинна та беззахисна. Як той метелик. Утім, навіть змах прекрасного та маленького метелика може викликати бурю.

Серена, продовжуючи тримати чоловіка за руку, журно всміхнулася й, не маючи сил більше дивитися в його холодні, байдужі блакитні очі, відвернулася. Почувши шум у коридорі, відпустила чоловічу руку.

— Старший брат приїхав! — хмикнув Ісаак.

Серена дотягнулася до чоловічого жакету. Зойкнувши від болю в боку, схопила одяг і притулила його до грудей.