Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

У машині панувала тиша. Сабін, розуміючи, що брат злий і сама вона в поганому настрої, сиділа тихо й відвернулася до вікна. Лука також дивився у вікно й чекав повідомлення від Ісаака. Коли його телефон завібрував у кишені, він дістав його й, прочитавши повідомлення, посміхнувся.

«Однією угодою ти не відкупишся, друже!»

— Ти голодна? — порушивши тишу, запитав Лука.

Сабін, поглянувши на брата, кивнула.

— Поїдемо в ресторан.

Сабін знову кивнула.

— Ще раз таке утнеш, сестро…

— Пробач, — дотягнувшись рукою до долоні брата, промовила Сабін.

Лука схрестив їхні пальці й, ближче підсівши до сестри, поцілував її у верхівку.

— Я хвилювався, діаманте! Більше не тікай із дому. Добре?

Сабін кивнула й притулилася до брата.

— Як матір?

Лука, обійнявши сестру, відповів:

— З нею все нормально!

— Коли повернеться Артур?

— Ти так добре ставишся до Артура, що інколи… гм… дивно стає! — намагаючись не видавати свого несподіваного роздратування, промовив Лука.

— Не перебільшуй, брате! — всміхнулася Сабін. — Просто, коли він поряд із тобою, я не так хвилююся за тебе! Він вірний і завжди прикриє тобі спину!

Через кілька хвилин мовчання Сабін зрештою запитала про те, що її тривожило протягом цього часу.

— Що трапилося із Сереною?

Лука зітхнув і через кілька секунд промовив:

— Вона буде в безпеці. Не хвилюйся за свою подругу.

— Чому ти так раптово став опікуватися нею? — Лука поглянув на сестру і вигнув брови. — Ти не подумай, що я ревную. У мене дуже багато запитань до тебе, Луко. І яке має відношення Ісаак Хантер до Серени? І після зустрічі з прокурором Блеком у лікарні я тепер ще більше буду хвилюватися за подругу! А ми її залишилися наодинці з тим… деспотом!

Сабін так швидко говорила, що, перевівши подих, розвела руками й зітхнула.

— Марина має якесь відношення до того, що трапилося із Сереною в клубі?

— Так, — відповів Лука.

Сабін, стиснувши кулаки, гримнула:

— Я так і знала, що та підступна рудоволоса курва у всьому винна.

— Сабін, де твої манери? — закотив очі Лука.

— Манери? — скривилася дівчина. — До біса їх, коли мова йде про єдину подругу!

Лука мовчки погодився із сестрою і обійняв її. А Сабін продовжувала тим часом бормотіти собі ніс.

У ресторані Сабін продовжувала задавати багато запитань. Зрештою Лука, не витримавши, гримнув на сестру. Дівчина замовкла й кілька секунд пильно дивилася на брата. А потім, піднявшись із місця, промовила: «Я нікуди не тікаю, мені лише потрібно на свіже повітря!» — й вийшла з ресторану. Один з охоронців відразу відреагував на її вихід і пішов за нею. Зіштовхнувшись на терасі з Адамом Ворреном, Сабін не знала, куди себе подіти.

— Яка приємна та неочікувана зустріч! — усміхнувшись, розвів руками Воррен.

Розуміючи, що позаду неї стоїть охоронець, а всередині ресторану сидить Лука, Сабін намагалася обійти Воррена. Утім, чоловік, зробивши крок убік, не пропустив її.

— Ви що, геть збожеволіли? — фиркнула Сабін і, озирнувшись, підняла долоню й зупинила охоронця. — Відійдіть…

— Воррене!

Почувши голос Луки, Сабін поглянула на Адама й захитала головою. Ставши спиною до Воррена, поглянула на брата й промовила:

— Луко, я вже відпочила, тому краще поїхали звідси!

— Містере Неро, радий знову побачити вас! — пролунав голос Воррена, і Сабін закотила очі.

Лука, на здивування Сабін, був досить спокійний. Він кивнув і, підійшовши до неї, обережно взяв за лікоть. Дівчина зробила крок до брата.

— Містере Воррене, місто таке велике, а ми зустрілися саме в цьому ресторані!

— Не лише ви поціновувач смачної кухні!

Сабін, помітивши, як до них наближалася жінка, та сама Аманда, з якою відбулося не дуже приємне знайомство в будинку Воррена, схилила голову набік. Жінка на високих підборах і в обтислій червоній сукні, яка підкреслювала всі її жіночі принади, мала досить ефектний вигляд. Сабін, мигцем поглянувши на свої лофери, стиснула вуста. Коли Аманда підійшла й взяла за лікоть Воррена, Сабін здвинула брови. Своєю чергою Аманда також не залишилася осторонь і, зверхньо оглянувши дівчину, голосно хмикнула.

«Стерво!» — подумала Сабін і натомість промовила:

— Виглядає як із глянцевої обкладинки! — жінка широко всміхнулася. Сабін також посміхнулася й додала: — Дорого, багато, але без смаку й вульгарно!

Лука поглянув на сестру й витріщив очі. Адам Воррен стримав усмішку на обличчі і з-під лоба поглянув на Сабін. Аманда, заціпенівши від холодного гніву, підняла підборіддя й, обійшовши дівчину, зайшла усередину.

Лука, обернувшись до сестри, легенько стиснув її лікоть і запитав: