Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Я сьогодні в ролі рятівника. Не бійся мене.

Серена ще кілька секунд продовжувала сидіти в кутку, до тих пір, доки не відчула приступ нудоти. Тіло відреагувало миттєво. Вона різко піднялася й, закривши долонями груди, вибігла з кімнати.

— Лайно! Приїхав договорів підписати, а бігаю за дівкою! — піднявшись, промовив Ісаак.

Піднявши з підлоги мобільний телефон, пішов за дівчиною.

Серена побігла в санвузол і закрилася в кабінці. За кілька хвилин, важко дихаючи, вийшла з кабінки й, включивши воду, вмила обличчя. Тіло в агонії трусилося, і вона сповзла по стінці. Коли двері відчинилися, Серена навіть не поглянула, хто зайшов.

— Ось я тебе й знайшов, втікачко! — почувши чоловічий голос, Серена сконфузилася й підняла голову.

Дівчина тремтячими руками намагалася закрити руками груди. Ісаак нахмурився й подав їй руку. Серена захитала головою і повільно піднялася. Схиливши голову, дівчина відвернулася й важко зітхнула. Ісаак, наблизившись, обережно провів рукою по її спині. Серена, відчувши його дотик, миттєво відсахнулася вбік і, насупившись, поглянула на нього.

— Які прекрасні смарагдові очі, — схиливши голову набік, прошепотів Ісаак.

— Що ви зробите зі мною? — тихо запитала Серена й похитнулася.

Ісаак швидко одягнув на неї жакет і, взявши на руки, відповів:

— Рятуватиму!

Лука зайшов у кімнату, в якій сиділа Марина. Дівчина, побачивши його, піднялася з крісла.

— Містере Неро…

— Заткнися, Марино! — різко сказав Лука. — Будеш говорити, коли я дозволю!

Марина скривилася й кивнула.

— Що ти підсипала Серені в напій? — присівши в крісло та пильно дивлячись на Марину, запитав Лука.

— Я не розумію, про що ви говорите! — знизала плечима Марина.

— Не грайся зі мною, дівчисько! — гримнув Лука, і Марина здригнулася. — Чолов’яга, якому ти продала Серену, вже про все мені розповів. Але я також хочу почути все від тебе!

Марина, поглянувши на Луку з-під лоба, хмикнула.

— І що ви мені зробите, містере Неро? — з відразою промовила. — Я знаю про вашу маленьку таємницю!

Лука спохмурнів і, піднявшись із крісла, підійшов до Марини та, схопивши її за горло, процідив крізь зуби:

— Той, хто багато знає, довго не живе. Ти про це повинна знати, Марино!