Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

— Набирайся сил, Серено!

Коли Ісаак пішов, прокурор поглянув на доньку. Вона, відчуваючи його погляд, підняла голову.

— Йди в палату! — розгнівано промовив.

Серена кивнула й покірно пішла в палату. Зачинивши двері, відійшла вбік і, скотившись по стіні, закрила долонями губи, щоб ніхто не почув її схлипи.

«Маленька, беззахисна дівчинка! Лише тінь свого батька й старшої сестри! Я втомилася бути тінню!» — подумала Серена й, ввімкнувши телефон, піднялася на ноги.