Місто грішних душ - Ірина Кузьменко

Лука захитав головою і поцілував сестру у верхівку.

— Невдала спроба, мій діаманте! Песик може поїхати з тобою, якщо ти забажаєш.

— Якщо ти захочеш взяти пухнастого друга додому, тоді він буде твоєю відповідальністю до мого повернення. Утім, знай, що я проти переїзду.

— До завершення навчання в коледжі в тебе є час подумати й вирішити, в якій країні та в якому університеті будеш продовжувати навчатися.

— І цю тему ми більше не обговорюємо? Я вірно все зрозуміла?

— Так. Ти все вірно зрозуміла, Сабін.

— Можна тебе ще про щось запитати? — прошепотіла. Лука всміхнувся й кивнув. Сабін нервово почала стискати кулачки й, зітхнувши, запитала: — Коли відбудуться похорони моєї… охорони?

Лука обійняв сестру й, поцілувавши її у верхівку, відповів:

— Вже відбулися!

— Луко, я хотіла… — вона замовкла й, перевівши подих, продовжила: — Я хотіла бути присутньою. Вони віддали свої життя заради мене.

— Сабін, я не хотів тебе тривожити. Родини твоїх охоронців вже забезпечені всім…

Один з охоронців наблизився до них і повідомив, що в місто вже прибув Ісаак Хантер.

— Містере Неро, як ви й наказували, його зустріли, — додав охоронець.

Почувши це, Сабін вигнула брови й поглянула на брата.

— Містер Хантер у місті. Його нехороша слава біжить попереду нього, — буркнула Сабін.

— Ісаак — мій університетський друг. І він не такий поганий, як про нього говорять, — підморгнув Лука.

Сабін кивнула й, зітхнувши, запитала:

— Відпочинок завершено?

— Не ображайся, мила…

— Я не ображаюся! — натягнуто всміхнулася. — Сьогодні, попри всі негаразди, був хороший день. Дякую тобі.