Ярмарок суєти - Вільям Мейкпіс Теккерей
Одне сьогоднішнє повідомлення дуже його здивувало.
Правда. Лорд Стайн сказав мені про це в п’ятницю ввечері, на тому фатальному бенкеті. Йому вже півроку обіцяли якесь місце. Містер Мартір, міністр колоній, сказав йому вчора, що все вирішено. А тут трапилося те злощасне ув’язнення і та страхітлива зустріч. Моя вина тільки в тому, що я надто дбала про посаду для Родона. Я й раніше безліч разів приймала лорда Стайна на самоті Визнаю, що в мене були гроші, про які Родон нічого не знав. Та хіба вам не відомо, який він легковажний? Хіба я могла йому довірити їх? — І так, слово по слову, постала цілком імовірна історія, яку Ребека й виклала своєму спантеличеному родичеві.
Виходило ніби так: Бекі признавалася з цілковитою відвертістю, але й з глибоким жалем, що, помітивши закоханість лорда Стайна (на цю згадку Пітт почервонів) і бувши впевненою в своїй цнотливості, вона вирішила використати прихильність могутнього пера на користь собі і своїй родині.
— Я домагалася для вас перства, Пітте, — сказала вона (дівер знов почервонів). — Ми говорили про вас. Маючи такий хист і підтримку лорда Стайна, ви неодмінно стали б пером, якби це страшне лихо не поклало край усім нашим надіям. Але визнаю, що насамперед я прагнула врятувати свого коханого чоловіка, якого люблю, хоч він повівся зі мною так негарно і все зіпсував своїми безпідставними ревнощами, — врятувати від злиднів і банкрутства, що нависло над нами. Я бачила, що лорд Стайн не байдужий до мене, — мовила вона, опустивши очі,— і, не перечу, докладала всіх зусиль щоб сподобатись йому й здобути, настільки це можливо для чесної жінки, його… його пошану. Щойно в п’ятницю вранці надійшла звістка про смерть губернатора острова Ковентрі, і мілорд відразу ж забезпечив те місце моєму коханому чоловікові. Вирішено зробити йому несподіванку: він мав прочитати про це в сьогоднішніх газетах. Навіть після його жахливого ув’язнення (всі кошти, потрібні для його звільнення, лорд Стайн великодушно взяв на себе, отже, мені до певної міри перешкодили кинутись на допомогу чоловікові) мілорд сміявся з мене й казав, що мій найдорожчий Родон заспокоїться, коли, сидячи в тій страхітливій борговій… у будинку судового виконавця, прочитає про своє призначення. А потім… потім він повернувся додому. В нього виникла підозра… відбулася негарна сцена між лордом Стайном і моїм жахливим, жорстоким Родоном… І, господи, що тепер буде? Пітте, любий Пітте, згляньтеся наді мною і помиріть нас! — З цими словами вона впала навколішки, залилася слізьми і, схопивши Піттову руку, почала її палко цілувати.
В такій позі й застала баронета і його невістку леді Джейн, яка відразу помчала до чоловікового кабінету, тільки-но довідалася, що там сидить місіс Кроулі.
Я вражена, що в цієї жінки вистачає зухвальства переступати наш поріг, — мовила леді Джейн, побілівши, — як полотно, і тремтячи всім тілом. (її милість відразу після сніданку послала свою покоївку до Реглсів і до челяді Родона Кроулі, й ті розповіли їй усе, що знали, та ще й чимало додали від себе, принагідно згадавши й деякі інші історії). — Як насмілюється місіс Кроулі заходити в дім… чесної родини? — Сер Пітт відсахнувся, здивований рішучістю дружини. Бекі й далі стояла в тій самій позі, міцно тримаючи його за руку.
Скажіть їй, що вона не все знає. Скажіть, що я невинна; любий Пітте, — простогнала вона.
Слово честі, люба моя, мені здається, ти несправедлива до місіс Кроулі,— сказав сер Пітт, і Ребека відчула неабияку полегкість. — Я, зрештою, вірю, що вона…
Що вона?.. — крикнула леді Джейн, і її дзвінкий голос затремтів, а серце шалено закалатало. — Що вона недобра жінка… бездушна мати і зрадлива дружина? Вона ніколи не любила свою милого хлопчика, який не раз прибігав сюди й розповідав мені, яка вона жорстока з ним. Вона приносила горе в кожну родину, з якою вступала в стосунки, вбивала найсвятіші почуття своїми підступними лестощами та облудою. Вона дурила свого, чоловіка, як дурила всіх. її душа чорна від суєтності, корисливості та інших гріхів. Я здригаюся, коли вона торкається до мене. Я пильную, щоб мої діти не потрапляли їй на очі. Я…
Леді Джейн! — ; вигукнув сер Пітт, схопившись з місця. — Слово честі, така мова…
Я була вам вірною і чесною дружиною, — безстрашно повела далі леді Джейн. — Я дотримувалася шлюбної присяги, даної перед богом, і була слухняною і покірною, як належить жінці. Та всяка покора має свої межі, і я кажу вам, що не потерплю цієї… цієї жінки знов під своїм дахом. Якщо вона ще раз прийде сюди, я піду й заберу своїх дітей. Вона не гідна сидіти разом з християнами. Вам… вам доведеться вибирати, сер, між нею і мною. — І з цими словами міледі, тремтячи від власної сміливості, вибігла з кімнати, залишивши враженого сера Пітта наодинці з Ребекою.
Щодо Бекі, то вона не образилась, а, навпаки, була задоволена.
Це все через діамантову брошку, яку ви мені подарували, — мовила вона, подаючи баронетові руку.
І, перше ніж вона пішла від нього (будьте певні, що леді Джейн чекала цієї хвилини біля вікна своєї туалетної кімнати нагорі), баронет пообіцяв їй пошукати брата й зробити все, щоб помирити їх.
Родон застав у їдальні кількох молодих офіцерів з полку і без зайвих припрошувань погодився
Розділити з ними сніданок — курча з гострою підливою і з содовою водою, яким пригощалися ці джентльмени. Потім вони завели розмову, відповідну до пори року й до свого віку: про недалекі голубині змагання в Беттерсі й про те, на кого краще закладатися — на Росса чи Осбалдістона; про мадемуазель Аріан з Французької опери і про те, хто її кинув і як вона втішилася з Пентером Каром; про бій навкулачки «Громила» з «Улюбленцем» і про те, чи там було якесь шахрайство. Юний Тендімен, сімнадцятирічний герой, що з усієї сили намагався запустити вуса, бачив те змагання на власні очі і з виглядом знавця розповідав про нього і про переваги суперників. Це він привіз «Громила» на місце змагання в своєму екіпажі і просидів з ним усю ніч напередодні. Якби там не
