Мир хатам, війна палацам - Юрій Корнійович Смолич

Це — «з робітничого класу» — вона вимовила якось особливо. Було в тому наголошуванні і відзначення особливої ваги самого факту належності до робітничого класу, і наче заздрість до такого привілейованого стану, і щирий жаль, що такі видатні особи, отже, не прийшли.

— Вони… — почав був Флегонт, не придумавши ще, що сказати, та Лія і на цей раз виручила його:

— А ви, значить, гімназист? Якої гімназії? Котрого класу? Хто ваші батьки?

Дівчина відповіді не чекала, і це було дуже зручно для стидкуватого юнака. Потроху Флегонт очунював.

Лія тим часом вже сновигала по кімнаті:

— А оце я так живу. Правда, чудово? Бачите, скільки в мене нот? Я якраз збиралась працювати, коли ви ввійшли…

Вона на хвилинку примовкла, занурившись у нотний аркуш.

З цього скористався Флегонт і вказав на портрет лисого з голландською бородою:

— Це ваш батько?

— Це? — дівчина засміялась. — Це — батько всієї сучасної анатомії! Пирогов! Славетний природознавець і анатом–хірург! Герой оборони Севастополя вісімсот п'ятдесят шостого року. Це він запровадив антисептику при хірургічних операціях! Я теж вирішила стати анатомом!..

А це — Бетховен! От його твори. Ви любите «Патетичну сонату»?

Звичайно, Флегонт не встиг відповісти і на це запитання. Він тільки зареєстрував його собі в пам'яті, щоб потім довідатись, що це таке — «Патетична соната»?

— А це — Карл Маркс. Його ви, звичайно, знаєте. Це вже другий портрет Маркса на цьому місці. Перший був більший — бачите, шпалери не вигоріли на берегах? Його зірвали під час поліційного обшуку і прилучили до «справи студентки консерваторії Штерн, Лії Мойсеївни» — на доказ її неблагонадійності і для позбавлення права жительства за межею осілості. — Вона зареготала. — Але нічого не встигли — ні арештувати, ні виселити: це було двадцять сьомого лютого, а двадцять восьмого закрилась «справа» самого Ніколашки… Ах, так! — спинилась Лія перед Флегонтом. — Все ж таки, хто ви такий? Ну, ну, мовчу! Кажіть! І надіньте абажур, добре? Я його завжди знімаю, коли розбираю ноти.

Та Лія сама взяла і наділа абажур. В кімнаті зразу стало зовсім по–інакшому: зелений сутінок угорі, яскраво освітлена тільки підлога. Від цього з кімнати зникла гола неулаштованість і зробилось затишно.

Доки Лія маніпулювала з абажуром, Флегонт таки встиг відповісти на її запитання: ім'я, прізвище, хто батьки.

— А ті двоє, чорнявий та рудий? — зразу й перебила Лія, зовсім не цікавлячись його дальшим життєписом.

Флегонт коротко поінформував. Лія зраділа.

— Це дуже добре! Слюсар і шахтар! І кажете — хороші хлопці? Гарячі? О, цього я й сама пересвідчилась тоді, на Хрещатику! Чому ж ви не приходили цілий місяць?… Що він, той чорнявий, оженився?… А тоді, на Думську площу, ви прийшли придбати двоспальне ліжко?

Сміх знову повалив Лію на канапу.

А Флегонт спохмурнів. Надмірна цікавість до товаришів уражала його в самісіньке серце. Він зараз встане і піде собі геть. Таке, мабуть, буває завжди: з першого погляду побачиш одне, а придивишся ближче…

— Ну, ну? — підігнала його Лія. — А що було далі?

Повідомлення про те, що Данило з Харитоном вирішили їхати на шахти, розчарувало Лію. Студенту Лаврентію Картвелішвілі комітет доручив розпочати справу організації Спілки молоді, Лаврентій залучив Лію допомагати йому — і в Лії вже народилася була ідея: почати з цих симпатичних хлопців — слюсаря Данила та шахтаря Харитона.

— Отже, вони поїхали! Тому ви й прийшли самі?

Флегонт почервонів. Хоча й дошкуляло йому говорити все про Данила та про Харитона, та все ж таки він не збрехав і поінформував, що від'їзд Данила з Харитоном тимчасово відкладено на невизначений час.

Справа в тому, що в зв'язку з масовими втечами солдатів з позицій кожну залізничну станцію перетворено тепер на заставу з офіцерських та козацьких загонів. Для виїзду з міста теж потрібна спеціальна перепустка від військового коменданта. Одержати таку перепустку Харитон з Данилом сподіватися не могли: обидва були призовного віку. Данилові ще нічого — його заброньовано за військовим заводом «Арсенал», а от Харитон фактично опинився в становищі дезертира…

Лія зраділа:

— Не поїхали? Це чудово! Перекажіть Харитонові, що, коли треба, він може переховатися якийсь час у мене!

Одначе, в цьому, згідно з інформацією Флегонта, теж не було потреби: Харитон збирався й собі тимчасово вступити на «Арсенал» і навіть уже вписався разом із Данилом в дружину арсенальської робітничої самооборони.

Лія зраділа ще дужче:

— Вписались