Афера з бонусом - Наталія Ольшевська
- Ні, - відповідь дається, на диво, легко. – Мені давно пора про це думати, бо ж раптом життя не вистачить, аби побавитися з малими усіма класними іграшками, які тоді побачив у магазині? І ти не заборониш мені купити все, що я захочу. Тобто, я хотів сказати, що діти захочуть. Всі машинки. І Лего. Так, і обов’язково Лего. Багато.
- Добре, не забороню, - нарешті бачу на її обличчі посмішку. Ярина пригортається ближче, вкладаючи голівку на моє плече, та змушує лягти. – Вмикай фільм.
Таки натискаю на пульті «плей», натягую ковдру Ярині на спину та, перебираючи її волосся, втуплюю погляд на екран. Намагаюся не думати про те, що знову не сказав їй правди, натомість починаю думати про майбутнє. І бачу я його лише з нею, своєю дівчинкою, яка змусила поглянути на життя інакше і зрозуміти, що насправді важливо у житті. І я обов'язково щось вигадаю. Знайду спосіб, аби вона прийняла мене і пробачила мою брехню.
