Няня для тирана - Ая Кучер

А це цікаво. У розкладі є зустріч із людиною, яку я вигадав. Щоб ми з ним перетиналися в офісі та все обговорювали. Сука навіть ім’я не змінив.

– Оце. Хочу знати все про ці зустрічі, коли нова, де.

– Добре. Стеження встановлювати? Я можу.

– Ні. Спалить, і тоді хрін що дізнаюся. Лютий, не дай Боже він щось просіче. Або мої дізнаються про цю справу.

– Я розумію, - киває, але впевнено дивиться у вічі.

Розуміє, чим поплатиться,  якщо лагодиться у цій справі.

Чорт, раніше такі справи легко вирішувалися. Дзвонив Царю, той організовував усе за вищим розрядом. А тут треба до чужої допомоги вдаватися: спочатку Хуракан, тепер цей Лютий.

Я чую голос Аріни. Не можна її сюди пускати. Ні про приїзд Лютого нікому не можна знати, ні в справі їй втручатися. І так знає більше, ніж має. Нехай думає, що я фінансами займаюся.

Але дівчина вривається до кабінету, ніби має на це право. Говорить щось, скаржиться, а потім завмирає. Розглядає гостя та вилітає з кімнати, грюкаючи дверима.

Зате тепер точно впевнений, що вона не із засланих дівок. Ті знають правила і ніколи так не увірвуться.

– Не смій, - Лютий весь підбирається і свердлить поглядом. – Я сказав, що не помилюсь. Але не вплутуйте Арінку сюди. Зрозумів?

Аринку? Мою Аріну? Що?

Не встигаю поставити питання, як двері знову відчиняються та дівчина повертається. Мчить у наш бік, не зупиняючись.

– Якого хріну він тут робить?