Роман крізь час - Люсі Лі

Максим

В понеділок, в день від'їзду, дуже рано заскочив в офіс, щоб перевірити ще раз всі необхідні документи, які я повинен був взяти із собою. Та скинути на флешку необхідну інформацію. Потім я планував заїхати за Машею, щоб їй не довелося добиратися до аеропорту самостійно. 

Після того як впорався, згадав, що так і не дізнався де зараз живе Гордєєва. Тому сюрпризу, не вийде доведеться телефонувати до неї та узнавати куди їхати. Але ж вона може відмовитися їхати зі мною в одній машині, як того разу коли пропанував їй просто підкинути до дому, бо спустилася сильна злива. Але ж вона вперто пішла до метро. Зараз теж може відмовити, але все ж таки я набрав її номер. 

Машка відповіла не одразу, сонним трохи хриплуватим від сну голосом. Від звуку якого, мене одразу охопило хвилею збудження. 

Трясця, ця дівчина діє на мене як справжній афродизіак. Не знаю як зможу триматися від неї якомога далі у весь час поїздки. Мабуть, ні як. 

Маша докладно пояснила мені куди їхати. І поки я їхав став обмірковувати план того як зблизитися з Гордєєвою так, щоб не відштовхнути, а тим паче не налякати її. 

Те, що весь цей місяць я нічого не робив щодо неї, було навмисно. Я хотів, щоб крихітка звикла до моєї присутності, щоб припинила шарахатись, як від злочинця. Тим паче Гордєєва дійсно виявилася дуже грамотним фахівцем і за доволі короткий строк змогла досить швидко вдатися в роботу мого помічника. 

Маша була відмінницею у всьому, і відповідно виконувала свою роботу, що не могло не тішити мене як особистого керівника. Але все це неймовірно пригнічувало мене як потенційного нареченого. 

Бо якщо мій план спрацює, і із цієї поїздки ми повернемося не як керівник і підлегла, а як коханці, в чому я майже впевнений, в мене є намір взагалі заборонити їй працювати. 

По перше у мене достатньо коштів, щоб забезпечити їй доволі заможне життя, а по-друге, тяжка праця не для мого ніжного Ангела. Нехай сидить удома, займається милими дрібницями, на кшталт походів до салонів краси, а я забезпечу її всім, що вона тільки забажає. Їй лише потрібно зробити правильний вибір, та погодитись бути зі мною. 

З цими думками повертаю до одного з дворів. Між однотипних сірих багатоповерхівок неблагонадійного району одразу впізнаю дім де знаходиться квартира Ірки. 

Отже, Гордєєва оселилася у цієї пропащої алкашки. Це мене неприємно вражає, бо я не з чуток знаю репутацію Машиної, так званої подружки. І на що Ірка була здатна заради того, щоб випити на дарма. 

Саме Іркою того вечора, коли я вперше побачив Машу за стільки років, зацікавилися ті виродки, що спершу хотіли склеїти Гордєєву, і та була і не проти. І що, що двоє на одну, головне, щоб безплатно наливають. Так, мабуть, розмірковувала ця хвойна, коли із задоволеною пикою сідала до них в автівку. 

Добре, з тим, де Маші винаймати житло ми розберемося по приїзду. Бо жити із цієї особою легкої поведінки в одній квартирі Гордєєва не буде, й крапка.

Як тільки я відправив Маші повідомлення, що чекаю її, вже через три хвилини з під'їзду з'являється заспана Маша. У легкому зовсім простому платті, без макіяжу і зі смішним пучком на голові, що ледве стримував її пишне волосся.

Такою Гордєєва мені подобалася ще дужче, сама природність, так би схопив і зі смаком розцілував ці бліді щічки. А слідом і пухкі невдоволено викривлені губки. 

М-м-м, моя солоденька. 

З роками почуття та бажання до цієї дівчини в мене стали ще дужче. І це не аби як заважало роботі із нею. Тому спочатку я вагався, брати її на роботу до себе взагалі, чи ні. Бо мені, як я і припускав, постійно хотілося її торкнутися, або затиснути десь у куточку, але я розумів що потрібен час. Тому вже звично стримано вітаю дівчину. 

Не можна себе зараз видавати, бо ще злякається та знову втече від мене, а доля може не дати другого шансу знайти її. 

Гордєєва теж стримано відповідає на моє вітання.

- То ми зараз до аеропорту? - питає те що і так їй відомо, напевно щоб заповнити незручне мовчання, що виникло між нами. 

- Так, — одразу відповідаю. План з завоювання Маші я звісно вже вигадав, а ось про що з нею говорити окрім роботи й досі не знав. І це не аби як бісило. Бо з іншими дівчатами у мене ніколи не виникало проблем у спілкуванні, а ось з Машею я поводився ніби останній телепень. - Ми летимо приватним літаком компанії, тому якщо є бажання ми встигнемо ще заїхати випити по філіжанці кави, — проговорюю дивлячись що Маша ніяк не може прокинутися, та ще куняє. 

- А ми не запізнимося на рейс? - в черговий раз позіхаючи, перепитує крихітка. 

- Ні, бо хоча окрім нас із тобою та членів екіпажу, з нами летить наш юрист та голова моєї охорони зі своїми хлопцями, нас все одно чекатимуть стільки скільки необхідно, — спокійно відповідаю.

Темний ще с того часу і досі залишається моїм найліпшим другом, а за сумісництвом став ще й головою моєї особистої охорони. І хоча він не зобов'язаний був тягатися зі мною скрізь, у кожне моє відрядження, він чомусь це робив. Мабуть, особисто прикривати мою дупу, приносило йому якесь особливе задоволення.

- А чому ми не можемо випити кави в аеропорту? - сонно дивлячись на мене, закономірно уточнює моя помічниця.

- Бо в аеропорту вона з кавомашини, а в тому кафе варять найсмачнішу каву в турці.

 - Добре, — з легкою усмішкою відповідає дівчина, мабуть, згадавши яку каву принесла мені в перший день. 

У кафе в яке я привіз Машу було як завжди затишно і приємно пахло свіжозвареною кавою, та ароматною випічкою. І через те, що нам доведеться летіти близько 10 годин, ще до кави купую свіжоспечені булочки. 

Їжу в літак я теж попередньо замовив, але звісно більшість часу перельоту, я думаю, піде на сон. 

Поки ми сидимо Маша сонно колупається у своїй тарілці, доки я сушу голову про що з нею поговорити окрім робочих моментів, які ми перед поїздкою вже декілька разів обговорили. 

- Маша, — дівчина стрепенулась та підняла на мене свої бездонні очі. - Можна у тебе запитати щось особисте?