Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

весна В розмаї рвійних терцій. Це вітерець несе Незнаний день. І до людей із трепетом у серці Весна іде! Весна іде! І жаль мені Снігурочки до болю — Її розтоплять березневі дні. І не відчую вже її ніколи. І жаль мені, І жаль мені. Бринить весна, Хлюпочеться над лугом. І хочеться, щоб ви, моя ясна, Колись прийшли І стали мені другом. Бринить весна, бринить весна! Осіннє
Поле Голе. Перепел Не щебече наді мною, Тільки Вітер – Стріходер Завива між лободою. Хмари Пари Угорі, Мовби ліри в синій висі. Десь Удари Вдалині Клепок осів розляглися. Рине В мрії Ярина: «Хоч би дощик принесло ще». В синіх Винах Далина Ряд полукіпків полоще. З неба Лебідь Золотий Заховав за обрій втому… Треба Степом І собі Помаленьку йти додому. Вдома Томи Розкладу І електрику засвічу, З гімном Зиму Золоту Стріну в третє семиріччя. Вечоріє
Пли-ве-сна-ми-ве-чір,