Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Ти знаєш азбуку Морзе? Гаразд! Стук-стук-стук! Кажи, як підказує сумління: За що потрапив ти до рук Держ – Політ – Управління? Признайсь, не бійсь – я тут один. Кажи: шкідник індустріальний Чи, може, ти громадянин, Того… не зовсім-то лояльний? Говориш ні, то хто? Фашист? Радянських кодексів порушник? Чи правий лівий ухиліст? Чи, може, мудрий ти дворушник? Ну, шовініст-націонал, Що вів політику подвійну: Співав інтер-наці-онал, А дбав за «неньку» самостійну? Вгадав? Яку призначать кару? Шовінізм нищиться дощенту, В тюрмі посидиш років пару. А ні – зашлють аж до Ташкенту. «Ніч. Затихли зойки, муки…»
Ніч. Затихли зойки, муки. Сон голубить ніжно очи. Раптом ллються скорбні звуки… Хто ж то грає серед ночі? Скрипка стогне, тихо плаче, Хто ж то сум свій виливає? Смик пливе, шалено скаче, Знову тихо завмирає… Хто не спить? Кому на серце Каменем упало горе? Хто страждає, плаче, ниє, Як у бурю стогне море? Юність давню, образ милий, Хто у згадках викликає? Чи мистець в безсонні творчім Пісню суму так складає? Мовчки давлять сірі мури… Звуки скрипки все лунають,