Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

що ж таким, як я, робити! Ви ж бо забили нам усі шляхи до життя, залишивши єдину службу: хатньої господині, як це в моїй анкеті значиться. Я чесна й порядно виконую цей обов’язок. Я не винна, що мені часто доводиться міняти посаду. Такий метушливий, несталий час!.. І хіба я Джимові не пара?

Вона мала рацію: вона з мелітопольських степів, а Джим, ну – з пляжу! Обидва вони потрапили в потік гемороїдальних облич і захлинув він їх, цей потік, особливо гидотний так у серпні чи в липні, коли задуха й спека…

О, Харків – курна столиця-полустанок. Коли ж до станції доб’ємось?..

Никанор Онацький

Народився 21.12.1874 р. на хуторі Хоменки біля Гадяча на Полтавщині. З дитинства виявив нахил до малювання. Закінчив народну, а потім Гадяцьку повітову школу. З 1899 р. навчався у Московському училищі технічного малювання, але через брак коштів не закінчив його. Повернувся в Україну і навчався у Одеському художньому училищі, а після закінчення у 1903-му вступив до Петербурзької академії мистецтв.

З 1906 р. Н. Онацький викладає у Лебединській гімназії. Водночас плідно малює, захоплюється етнографією, друкує розвідки в журналі «Рідний Край». На Першій українській артистичній виставці у Києві в грудні 1911 – січні 1912 р. було представлено 15 його картин. З 1913 р. Н. Онацький викладає малювання в реальному училищі, веде курси географії, малювання і креслення в Сумському кадетському корпусі.

Н. Онацький почав публікувати поезії з 1906 р. в альманахах «Терновий вінок», «Український декламатор», «Розвага», «З неволі», «Українська Муза», в журналі «Рідний Край». Написав п’єси «Через руїни», «Танок смерті», інсценізацію поеми Т. Шевченка «У тієї Катерини». У 1930 р. видав дитячу п’єсу «Новий світ», «Наша освіта».

Після революції художник активно співпрацював з Українською партією соціалістів-революціонерів, але потім зосередився на науково-педагогічній і творчій роботі. У 1920-х р. викладає в учбових закладах Сумщини, у 1920 р. створює Сумський історико-художній музей, видає монографію «Сім років існування Сумського музею».

На 1.10.1925 р. в музеї вже було 10 279 експонатів, багато з яких розшукав сам художник, що також брав участь у археологічних розкопках. На основі своїх досліджень Н. Онацький опублікував кілька цікавих праць.

Така діяльність привернула увагу ГПУ, для яких будь-яке зацікавлення історією ототожнювалося з українським буржуазним націоналізмом. Його починають цькувати, вимагаючи публічного каяття.

В листопаді 1933 р. Н. Онацький переїхав до Полтави, де йому запропонували організувати й очолити відділ етнографії місцевого музею. Пропозиція була небезпечною, бо чекісти на етнографію дивилися, як на чистої води націоналізм: «всі вишивки, всі керамічні вироби, різьба та інше в умілому розміщенні показуватимуть і підкреслюватимуть етнічну відокремленість України і для хоч трішки настроєної романтично голови даватимуть поживу національної відокремленості», – писалося в доповідній ГПУ.

Весною 1934 р. Н. Онацького арештували, протримали за ґратами кілька місяців і випустили. З тюрми йому вдалося винести цілий зшиток віршів. 27.07.1935 р. його арештовують вдруге, за якийсь час відпускають, і знову йому вдається врятувати свої вірші. Третій арешт у вересні 1937-го завершився розстрілом 23.11.1937 р.

Осінь
Листя жовте, листя в’яле Опадає, шелестить, Вітер лютий, вітер буйний То голосить, то свистить. Ліс спустілий, ліс змарнілий, Замираючи, шумить, Хмари чорні, хмари тяжкі Оповили всю блакить. Птаство вільне, птаство бистре В вирій на зиму