Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

та. Обензинодимились вулиці і придорожні пункти населені і загарчали деякі вслід разом із псами кудлатими, а за нами: Рильські чумаки з волами, а за нами — Українські Єсеніни біжать «Рижими жереб’ятами». Хай біжать! Хай біжать! Хай біжать! Хай нам вітер в лице! Що нам це?! Хай біжать! Хай біжать! Хай нам сонце пече – хай! – Скачуть нам іскри змагання з очей — Не зважай! Шофере! Уперед дивися! Вперед! і торохтять вози й полудрабки позаду. Але що нам вони?! Нас зневір не бере МИ всотали у кров свою, в жили свої Прекрасну баладу про корабельного юнгу і пам’ятаєм слова капітана. За прядкою
У хаті – хур-ру-хур… У хаті пряло аж три. Прялі співають журно, Діло ж у них – горить. Мати і дочок дві… Хиті-хиті-хить… А за вікном вітер, Вітер гудить. Вітер літа, гудить, В хату нагонить смуть; Місяць такий блідий — Хоче в вікно зазирнуть. Дочки прядуть смутні, Нудно хитатись так: Через чотири дні Буде в сельбуді спектакль. Через чотири дні… А прядки хур-хурчать. Дочки прядуть смутні, Дочки мовчать. Мати співа вже сама: Ой, ви луги, луги…