Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Серце, серце! Не згориш, не вигориш Та огонь твій млосний і терпкий. Гей, піду ж піду туди, де вихорам і пісні й таким. Завихрю і заіскрю ж як промені Й може там… незнаную знайду — …Налила весна вина у кров мені і навіяла весняних дум. Я
Кожний початок ще не початок то і кожний кінець кінець ще не зовсім коли не заповнено і не стверджено печаткою простої анкети і до того без пози. І ніколи не кажіть Ви що все готово, бо початки й кінці будуть ще та і… знов ще. Бо: найголовніше питання — питання – хто Ви? І яке Ваше соціяльне становище? Хай же хай же інтереси загалу стоять над усі інтереси! І нехай собі на нескромність мою хтось злиться і сердиться. – Роблячи початок на ниві поезії я сам без анкет розкажу: – хто – я? і яке моє серце. І Всі поети і давні й сучасні країн де сонце і країн де сніг — про серця про чужі і про власні співали свої пісні. І дзвеніла-дзвеніла лірика: лунав верлібр і рядки октав – всі співали і щиро й нещиро і в кожного — своя мета.