Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

«Дні летять, як зграя журавлів…»
Дні летять, як зграя журавлів, Гострим кутом дивляться вперед… Бур’янами п’ють вуста землі Запашних дощів прозорий мед. Літо-молодиця із серпом З жнив вертає в голубу сутінь… Рук смуглявих втомлений валом, І стрункого стану довга тінь… Літо-молодице молода! У задумі на плетінь схились; Нерухома у ставку вода Не колише ряски сонних слів… Слухай, літо, золоті слова, Повня сил і щастя навкруги!.. Що тобі і як тобі співать Мушу я від повні і снаги? Соняшник на захід аїр втопив, У вогняне коло свій привіт… Хто тебе і як тебе навчив Так сприймати журавлиний літ? Завтра зранку – знову на жнива, І тебе пізнають колоски… Слухай, літо, золоті слова, Повня сил і щастя навкруги!.. В день святого Юрія
Не мені, не мені судилося Сіять мак на твоїх полях… Ой, Пречистая Діво, змилуйся, Пом’яни в своїх молитвах… В день святого весняного Юрія До криниці по воду йшла… Божевільною білою бурею За криницею вишня цвіла… Міліони прозорих метеликів Прославляли життя і смерть… Запашних міліони келихів П’яним медом наповнені вщерть… І стояла у сні під криницею, Снила ніжно весняним сном, Причастилась весни таємницею, Золотим весняним вином. І було наче зоряна ніч вино, Помутились думки мої… Тільки чую: – Хороша дівчино! — Гей, коня мого напої…