Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць

Він проїхав і зник на коні вороному… В росах трави заплакані буйно-зелені… Сонна стежка покликала тихо додому… На коні вороному… повз мене… Купальські трави
Я не забуду, як ви співали, Зелені трави в Купайлин день! Було повітря у день Купайли Все золотеє від їх пісень… Що ви робили цієї ночі? Куди дивились, що ви – такі? Яке це диво відбили очи, Такі прекрасні, такі палкі?.. Я за рікою вже нас стрічало Привітом місто у злоті бань… Повстаньте, люди, у день Купайли! Прокинься, місто, в піснях повстань! Пам’яті Єсеніна

«До свиданья, друг мой, до свиданья»

(З передсмертного вірша Єсеніна) Написав: – До побачення, друже! — Це останній вихід зі сцени… І ось в газетах, в калюжах Загриміли: Сергій Єсенін! Хтось напевне матиме спокій, Піде в завтра, в позавтра і далі… Це і все. Скандаліст синьоокий Свій останній скандал одскандалив… Не в московських вулицях хитрих, Як гадав, умерти судилось, По яких ходив у циліндрі, Щоб овес в нім носити кобилам… Не в шинку знайомім і буйнім, Де було так бездумно жити, – Де з бандитами – питво отруйне, Де повіям – поезій квіти. Ні, покликало інше місце, Щоб зірвати останнє з губ цих, — П’яниць і кокаїністів, Божевільних і самозгубців… І слова, божевільні від крови, …Тільки кров’ю рука напише: «В цьому світі вмирати не ново, Але й жити теж не новіше…» І твоє рязанське колосся У кривавій одбилось калюжі… Синьоокий, злотоволосий, Прощавай… До побачення, друже!