Останній рейс «Сінтоку-мару» - Леонід Михайлович Тендюк

— Ось так, земляче, — закінчив Трохимович. — Світ, як бачиш, тісний, і дороги людей часто між собою перехрещуються. До речі, в бібліотеці Джека Лондона серед інших довідкових книжок про море стоять два томи — наукова праця колишнього командира «Витязя», адмірала Степана Осиповича Макарова «Витязь» і Тихий океан».

Все у житті взаємозв'язано, переплетено…

Кілька років тому відомий американський письменник, автор художньої біографії про Джека Лондона «Моряк у сідлі» Ірвінг Стоун, відвідав Україну й, дізнавшись, що я — витязянин, зробив на своїй книжці такий напис: «Моєму українському другові, матросу з «Витязя».

ЕПІЛОГ

Свою книжку про «Сінтоку-мару» та її екіпаж я закінчив майже що тим, чим починається повість відомої японської письменниці Яеко Ногамі «Шхуна «Кайдзін-мару», яка була видрукувана і в нашій країні.

Дійові особи твору Я. Ногамі — прості японські моряки-транспортники, жертви океанської стихії, які, потрапивши в скруту, вдалися до найстрашнішого — канібалізму.

Обирати персонажами книжки тих чи інших людей — воля автора… Особисто я не вдавався до літературного вимислу: надто красномовна правда, той матеріал, з яким я зіткнувся, мандруючи по далеких Курилах.

Втім, імена людей та назву шхуни довелося змінити.

Хто з вас побуває на далекосхідній околиці нашої Вітчизни, може побачити, як біля одного з Курильських островів ще й понині лежать рештки японської шхуни-порушниці, на борту якої в радянські води під виглядом рибалок була послана зграя шпигунів, завербованих розвідками США і Японії.

Один із них, людина в подобі звіра, вижив. Його видворили з Радянського Союзу.

Під час відвідин Японії, коли наше судно зайшло в Йокогаму, я дізнався — про це писалося в тамтешніх газетах, — що «рибалка» з розбитої шхуни, який вижив завдяки крайності — звірству, заподіяв собі смерть. До родичів учасників плавання на горезвісній шхуні просочилася правда, як дехто «загинув». Тоді-то людожер і наклав на себе руки.

Але це тема іншої книжки, і її вже написали самі японці.

ЗМІСТ

ОСТАННІЙ РЕЙС «СІНТОКУ-МАРУ» (Повість)

ОПОВІДАННЯ

Мандрівка на край землі (Романтичний щоденник)

«Витязь» і «Софі Сазерленд»

ЕПІЛОГ

Примітки
1

Тобто «Свята Доброчесність». «Мару» (дослівно: «круглий»), як правило, додається до назви японських цивільних суден. (Тут і далі примітки автора.)

(обратно) 2

Ледве живий (япон.).

(обратно) 3

Сан — прикладка до японських імен і прізвищ, що засвідчує повагу й шанобливість.

(обратно) 4

В японській міфології приборкувач хвиль, покровитель мореплавців.

(обратно) 5

Курильські острови. Буквально: тисяча островів (япон.). Тут і далі, де події відбуваються до 1945 року, деякі географічні назви подано такими, як вони були на той час.

(обратно) 6

Морська капуста.

(обратно) 7

За японським народним повір’ям, томамо — дев'ятихвоста лисиця, що, перетворившись на скелю, розбризкує смертельну отруту.

(обратно) 8

Давня назва Японії.

(обратно) 9

Так японці називали Сахалін («Березовий острів»), який 1945 р. був звільнений радянськими військами.

(обратно) 10

Пілоти-смертники.

(обратно) 11

Тут: у значенні «матрос» (япон.).

(обратно) 12

Нинішній Корсаков.

(обратно) 13

Протока Лаперуза.

(обратно) 14

Вулкан Фудзіяма.

(обратно) 15

Меч (япон.).

(обратно) 16

Грошові монети, остання з яких чималої вартості.

(обратно) 17

Шанобливе звертання до людини, старшої за віком. Дослівно: «вчитель» (япон).

(обратно) 18

Рисова, як правило, трохи підігріта горілка.

(обратно) 19

Добре (япон.).

(обратно) 20

Воїну (япон.).

(обратно) 21

Ідіот (япон.).

(обратно) 22

Мат. циновка