Том 4 - Леся Українка

По закінченні роботи над драмою Леся Українка надіслала її до «Літературно-наукового вісника». І. Франко, ознайомившись з рукописом, мав намір повідомити поетесу про своє перше враження, та лист залишився незакінченим (див. лист І. Франка до дружини Ольги Франко від 28.VIII 1907 р. з Криворівні, ІЛ, ф. З, № 1235).

Чорновий і чистовий автографи датовані: «5.Ѵ 1907 p., Ялта».

Чистовий автограф, який надіслано до ЛНВ (ф. 2, Яг 785), переписаний Лесею Українкою та К. Квіткою чорним чорнилом на 129 сторінках + 8 сторінок епілога. Перші 46 сторінок писані самою поетесою російською транскрипцією. Пізніше російська транскрипція була виправлена нею на українську червоним чорнилом. Очевидно, спочатку драма готувалась до публікації в журналі «Киевская старина» (див. «Спогади про Лесю Українку», стор. 235). На перших двох сторінках чистового автографа записані: скорочений перелік дійових осіб (тут між рядками, на звороті першої сторінки, вписані олівцем деякі дійові особи, які увійшли в остаточний текст) і початок першої дії.

У чистовому і чорновому автографах Леся Українка послідовно дотримувалась написання імені головної героїні драми через подвоєне с — Кассандра. В редакції ЛНВ, починаючи з третьої сторінки чистового автографа, який став набірним, почали викреслювати чорним чорнилом одне с. Також з третьої сторінки тим самим чорнилом відділено закінчення -ся у дієсловах по всьому тексту драми. На перших двох сторінках цього автографа (скорочений перелік дійових осіб та початок першої дії) редакторських поправок нема.

Чорновий автограф (ф. 2, № 786) писаний чорним чорнилом і частково олівцем. Безпосередньо самий текст з численними поправками, дописками, перекресленнями починається від початку першої дії без чорнового переліку дійових осіб. Але до цього тексту приєднані три сторінки зовсім іншої фактури паперу, на яких начисто переписаний повний перелік дійових осіб (як і в першодруку) і початок першої сцени. Тут тим самим чорнилом, що й на сторінках чистового автографа, закреслена одна літера с в імені Кассандри, а також послідовно відділена частка -ся у дієсловах. Гадаємо, що Леся Українка одночасно посилала до редадг-ції ЛНВ два переліки дійових осіб драми, з яких до друку було обрано повний, переписаний начисто. Саме він був опублікований ї зазнав з боку редакції в процесі підготовки до друку тих самих поправок, що і весь текст драми.

Згодом чистовий текст перших трьох сторінок було механічно долучено до чорнового автографа, внаслідок чого в другому томі видання творів Лесі Українки у п’яти томах (К., Держлітвидав, 1951) текст «Кассандри» подавався за чистовим автографом без урахування наявних трьох перших чистових сторінок при чорновому автографі, і тому перелік дійових осіб друкувався у скороченому вигляді.

Доказом того, що начисто переписані три сторінки є останньою волею поетеси, може бути зміна імені однієї з дійових осіб — лідійського царя. В чорновому автографі він називався Протезі-лаєм. Це ім’я було перенесено і до чистового автографа, але пізніше закреслене Лесею Українкою і замінене на Ономай. Можливо, така заміна сталася тому, що Протезілай справді був царем Філаки, який, першим ступивши на ворожу землю, загинув на самому початку Троянської війни. На перших трьох сторінках начисто переписаного автографа в переліку дійових осіб значиться вже ім’я Ономай, як воно увійшло і до першодруку. В чисто-вому автографі скрізь послідовно виправлено ім’я Протезілай на Ономай. Цим підтверджується приналежність згаданих трьох сторінок до остаточного варіанта драми.

Як свідчить К. Квітка, в Ялті Леся Українка доопрацювала драму, додавши епілог: «їй відраджувано його подавати, але вона з сею порадою не згодилася. Але через кілька літ, як були розмови про можливе видання окреме «Кассандри», вона знову її переглянула, та вже з власної ініціативи сказала, що надрукує її без епілога, який ослабляє тонус після останньої сцени» («Спогади про Лесю Українку», стор. 240).

Очевидно, спираючись на це свідчення, у виданнях «Книго-спілки» (Твори, т. З, 1923, і т. 6, 1927) драма друкувалась без епілога, який був винесений у примітки.

Зіставлення текстів чистового автографа і першодруку засвідчує, що, крім помилок, які йдуть від складальника, в друкованому тексті є чимало різночитань, внесених редакцією ЛНВ. Так, змінені закінчення у прикметниках довгому, білому, чималому на довгім, білім, чималім; дієсловам волають і похідним від нього редакцією ЛНВ надано форму або взивають, або кличе (тричі); вшиковані замінено на уставлені, керувати — на кермувати (шість разів), керманич — на стерничий і один раз залишено керманич; цнотливості — на тій чесності; оточають — на окружають, туча — на хмара та ін.

Всі ці слова у чорновому і чистовому автографах мають однакове написання.

Своє незадоволення втручанням в авторський текст Леся Українка висловила у листі до редактора ЛНВ від 31.1 1908 р. Зокрема вона писала: «В першій частині моєї драматичної поеми «Кассандра», уміщеній в 1 кн. «Л[ітературно]-н[аукового] вісника» за сей рік, трапилось, на жаль, чимало друкарських помилок, а крім того, нарушена версифікаційна правильність строф 5-сто-пового білого вірша тим, що до деяких строф перенесені початки слідуючих строф, подекуди додано слова, яких в моєму рукопису не було, або, навпаки, викинуто ті, які були. Через те читач мусить дістати таке враження, ніби сю поему написано без знання елементарних правил версифікації, а се може шкодити не тільки літературній репутації автора, але й журналу, що містить такі твори. Зважаючи на се, я прошу долучити до другої книжки, де має бути кінець «Кассандри», сей спис важніших помилок (дрібніші, яких є ще споро, я поминаю), причому надто прошу не проминути поставлених у відповідних місцях //.

Щоб уминути надалі подібних помилок, я прошу прислати мені коректу 2-ї частини «Кассандри» (обіцяю не затримати більш як від ранньої до вечірньої пошти і не виправляти орфографії навіть там, де мої погляди розходяться з прийнятими в редакції). Коли б се моє прохання вже спізнилось, бо, може, початок 2-ї кн[иги] вже відбито, то прошу прислати видруковані аркуші моєї поеми мені раніш, ніж буде зброшурована книжка, щоб я могла, в разі потреби, списати важніші помилки і щоб вони були надруковані (вкупі з тим реєстром, що посилаю тепер) при другій книжці Л[ітературно]-н[аукового] вісника».

Список помічених Лесею Українкою помилок не був надрукований часописом і в матеріалах архіву ЛНВ не зберігся.

Все це дає підстави останньою авторською волею щодо тексту драми «Кассандра» вважати не текст першодруку, а текст чисто-вого автографа.

В процесі роботи над драмою Леся Українка неодноразово поверталась до чорнового автографа, вносила поправки, скорочувала одні місця та доповнювала