Том 4 - Леся Українка

АКАДЕМІЯ

НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ

РСР

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ТОМ

4

ДРАМАТИЧНІ

ТВОРИ

(1907-1908)

КИЇВ

1976

Редакційна колегія:

Є. С. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

Уі

У45

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИШНЕВСЬКА, і. А. ДЕРКАЧ, G. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК, П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ,

Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому С. Д. ЗУБКОВ

Упорядкування та примітки А. М. ПОЛОТАЙ

Редакція художньої літератури

70403—296

М221 (ї)4)—7<

передплат «ге ^ Видавництво «Наукова думка», 1976

ДРАМАТИЧНІ

ТВОРИ

КАССАНДРА Драматична поема

ДІЯЧІ:

Кассандра— дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона.

П о л і к с е н а — її сестра, молода дівчина.

Д е ї ф о б — її найстарший брат, ватат військовий.

Г е л е н — другий її брат, віщун і жрець.

П а р і с — наймолодший брат Кассандри.

Гелена — жінка спартанського царя Менелая, що втекла з Парі-сом у Трою.

Андромаха — жінка Гектора, брата Кассандри.

Левко X р і з е

А й т р а рабині Андромахи.

К л і м е н а К р е у з а

Стара рабиня Поліксенина.

Д о л о н — молодий троянець, колишній наречений Кассандри.

О н о м а й — цар лідійський, що сватає Кассандру.

1-й вартовий,|

2-й вартовий! СТ0р0жа міста іліона в Трої.

3-й вартовий!

4-й вартовий]

Флейтист.

К і т а р и с т,

С і н о н — еллін, шпигун.

Агамемнон Атрід — цар аргоський, найстарший ватаг ахейського війська.

Менелай Атрід — брат його, цар

спартанський п, . ватаги

О д і с с е й - цар Ітаки ахейського війська.

Діомед А я к с

Клітемнестра — жінка Агамемиона.

Е г і с т — родич і намісник Агамемнона.

Троянці, троянки, раби, рабині, вояки троянські й еллінські.

Дібться в часи еллінсько-троянської війни в Трої, в місті Іліоні. Епілог — в Елладі, в столиці Арголіди Мікенах.

І

Кімната в гінекеї (жіночій половині) Пріамового дому. Г е л е н а сидить на низькім різьбленім стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці; сама пишно вбрана, на поясі висить кругле срібне свічадо.

Кассандра ввіходить у кімнату, замислена, дивиться поперед себе, погляд її падав на Гелену, немов пронизує її і немов бачить крізь неї ще щось далі. Так дивлячись, Кассандра спиняється посеред кімнати і стоїть мовчки.

Г е л е н а

Сестрице, радуйсяі

Кассандра

Радій, Гелено,—

бо ми не сестри.

Г е л е н а

Ох, я добре знаю, що осоружна я тобі, як смерть.

Кассандра І ти, і смерть — обидві рідні сестри.

Г е л е н а

Кассандро!

Кассандра

Так зови мене, Гелено, а не сестрою.

Г е л е н а

(вражена)

Більш тебе ніколи не пазову сестрою. Тільки чом себе ти не зовеш сестрою смерті,

було б тоді се більше ДО лиця.

Вже так* що до лиця!

Кассандра Візьми свічадо.

Г е л е н а

До чого сі слова?

Кассандра

Візьми свічадо І

Гелена мимохіть слухається і бере свічадо в руки. Кассандра став

з нею поруч.

Дивись: от ти і я,— у нас нічого подібного нема.

Гелена

А хто ж те каже?

Кассандра

Якби ж я так була подібна смерті, була б тобі подібна.

Г е л е н а

Геть іди І

Чого ти смерть на мене накликаєш? Кассандра

Хіба сестра сестру повинна вбити?

Сестра сестрі частіше помагає.

Гелена

Так ти того прийшла оце до мене, щоб дорікати? Що ж, печи, картай, вам тільки й радощів, коли я плачу.

Кассандра бере з її рук свічадо і держить проти її лиця. Гелена насуплює брови, але не плаче й не одвертається, обличчя їй дедалі випогоджується.

Кассандра

Ти плакати не можеш, як і смерть.

Дивись: твоє обличчя знов спокійне, знов тая сила у твоїх очах,

велика сила,— їй усі коряться,

всі смертні, і Кассандра вкупі з ними.

(Спускає свічадо:)

Ідеш ти — і старі, поважні люди склоняються перед тобою низько і мовлять урочисто: «Богорівна!»

Ти глянеш — кам’яніють мужі сильні і тихо шепотять: «Непереможна!»

Ти поцілуєш — і погасне погляд у наймолодшого з синів Пріама, кров хвилею потужною приб’є до серця, і німіє серце й слово, і блідне пам’ять, і обличчя блідне, і весь він твій, і вже нема для нього ні матері, ні батька, ні родини, ні краю рідного... Троянки, плачте! Умер, загинув молодий Паріс!

Гелена Ти братові своєму смерть віщуєш?

Кассандра Для мене він давно вже не живе.

Гелена

Ненависна! Я знаю, як ти зроду ворогувала на Паріса.

Кассандра

Зроду

любила я його.

Гелена

А нащо ж ти вмовляла батька й матір не приймати його до двору, як прийшов він вперше від пастухів убогих, що його ховали від пророцтва навісного?

Кассандра То не було пророцтво навісне.

Умерти або жити з пастухами було б єдине для Паріса щастя.

Г ѳ л ѳ н а

Чому ж тотак? Чому ж то Деїфоб, і Гектор, і Ґ^лен, і всі брати, і сестри всі, і ти сама, Кассандро, в палатах здатні жити, а Паріс у курені пастушім мав би скніти?

Кассандра

А скніти у палатах, може, краще, так як Паріс у тебе в гінекеї?

І Деїфоб, і Гектор, і Гелен, живуть, не скніють: Деїфоб на раді, а Гектор на війні, Гелен у храмі — живуть душею й тілом. А Паріс?

Він тільки й жив, як грав там на сопілці серед отар. Мовчить Паріс на раді, і зброю надягає, мов кайдани, боги з ним на розмові не бувають.

Г е л е н а З ним Афродіта розмовляє!

Кассандра

Ні!

Він раб її, з рабом нема розмови.

Вона велить, він слухає, та й годі.

Г е л е н а

Се ж