Лiрниковi думи - Степан Васильович Руданський
Да й із ніг спадає.
І за брамою звалився,
І не може встати.
Аж несе їден убогий
Яйця продавати.
І кладе він їх під браму,
Бога підіймає.
Підіймає і хрест тяжкий
Нести помагає.
От і сама Гологофа,
Вбогий повернувся...
Коли гляне... його кошик
Злотом нагорнувся.
Да і яйця межи злотом
Були - не пропали,
Ще й, на диво,- крашанками
Й писанками стали.
І відтогді стали й люде
Писанки писати.
І в Великдень всіх знайомих
Ними дарувати.
А тим часом на Голгофі
Хрест уґрунтували
І на нему Христа-бога
Страшно розіпняли.
Розіпняли... руки й ноги
Цвяхами прибили
І ребро його святеє
Копієм пробили.
XXX
Тяжко мучиться наш господь,
Тяжко умирає,
І із жалю все замовкло,
Голосу не має.
Тілько горобці погані
Понад хрест літали,
І літали, і скакали,
І «жив-жив» кричали.
Терпів господь милосердний,
Далі став казати:
«Всяку птицю я приймаю,
Буду доглядати.
Горобця лиш не догляну
І не нагодую.
І нечистому на волю
Погань ту дарую».
І узяв їх чорт у руки,
Да і доглядає,
І на Семена [27] мірками
Всіх переміряє.
Міряє їх в очереті
І мірчук збирає,
І дну міру зоставляє,
Дев'ять мір пускає.
І від Семена до весни,
То і діти знають,
Горобці всі табунами
По світі літають.
XXXI
Вмер господь, а божа мати
Над морем сиділа.
Над морем вона сиділа,
Суху рибу їла.
Аж приходить Петро з Павлом:
«Вставай, божа мати,
Іди сина з хреста зняти,
Зняти, поховати».
Як почула божа мати -
Руки ізломила
І сухої половину
Риби опустила.
І ожила та півриба,
І досі ведеться.
І та риба в нас, хрещених,
Камбалою зветься.
І приходить божа мати,
З хреста сина зняла,
Плащаницею покрила,
В гріб камінний вклала.
В гріб уклала і над гробом
Страшно голосила,
Доки стража того гробу
Камнем не закрила.
Стража камінь привалила,
Печать приложила
І край гробу поставала,
Вогонь розложила.
На діяння [28] і в нас про те
Хлопці споминають:
Цілу нічку коло церкви
Вогню не згашають.
XXXIІ
От субота і минає,
Північ наступає,
Стоїть стража коло гробу,
Думоньку гадає...
Лиш минута за опівніч -
Вдруг печатка рветься,
Камінь з гробу підійнявся
І об землю б'ється.
Засіяло кругом гробу,
Стража утікає.
І господь наш і спаситель
З гробу воскресає.
І настав святий Великдень,
Цілая неділя:
Всюди радість, всюди празник
І душі весілля.
І відвідав господь матір,
І усіх як треба,
І на шостії неділі
Вознісся до неба.
І вознісся бог на небо,
А ми тут жиємо;
Но колись і ми на небі
З господом будемо.
Тілько богу тра молитись,
Як годиться, жити,
І святую волю божу
Від душі чинити.
(9-12 листопада 1856 р.)
1
- єгипетський пустельник і затворник (?-394).
2
- річка в західній частині Передньої Азії. З нею пов’язано багато християнських легенд, зокрема легенда про хрещення в ній Ісуса Христа.
3
- Пилипони - розкольники, що торгували іконами.
4
- Десені - узори.
5
- легендарне дерево, що мало подобу хреста; за легендою, на нім було розп’ято Ісуса Христа.
6
- міфічний біблійний «патріарх». За біблійною легендою, єдиний з своєю сім’єю врятувався в ковчезі під час «всесвітнього потопу» і став родоначальником нового людського роду. Цю легенду запозичено з давньовавілонського епосу про Гільгамеша.
7
- казковий птах з рогом на носі, який загинув під час потопу, тому що, покладаючись на свою силу, не захотів сісти у Ноїв ковчег.
8
- напівлегендарний староєврейський цар (II ст. до н. е.). Церковники приписують йому авторство Псалтиря (книги псалмів). Насправді ж ця книга складалася протягом багатьох віків.
9
- один із синів царя Давида.
10
- (староєврейське - Шимшон) - давньоєврейський міфічний герой, син царя Давида. За біблійною легендою, мав надзвичайну фізичну силу.
11
- (давньоєврейське - Шеломо; близько 976-935 до н. е.) - цар Ізраїльсько-Іудейської держави (близько 960-935 до н. е.). Син царя Давида. За традицією, йому приписують ряд творів, що входять до Біблії: «Книга притч», «Книга премудрості», цикл любовно-весільних пісень
