Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Поезія » Лiрниковi думи - Степан Васильович Руданський

Лiрниковi думи - Степан Васильович Руданський

Читаємо онлайн Лiрниковi думи - Степан Васильович Руданський
class="v">Думоньку гадає:

«Віють вітри, віють буйні.

Страшно хвилі б'ються;

Тяжко, тяжко мому серцю.

Що аж сльози ллються.

Наймудріший я на світі,-

Що ж мені із того?

Як приблудний ходжу, блуджу

Коло дому свого!

Ходжу, блуджу коло дому

І рідні не бачу.

Тілько неньку проклинаю,

Тілько долю плачу.

Нене ж моя, рідна нене!

Що ж ти починила?

Нащо мене Соломоном

На світ породила?

Нащо мене Соломоном

На світ породила -

Нащо мене сиротою

По світі пустила?

І пустила, і від батька

Сина відганяєш,

Нене ж моя, злая нене,

Чом не умираєш?»

XVI

Почорніло синє море,

Сонечко згасає,

І на небі чорна хмара

Каменем звисає.

Як склепіння гробовеє,

Небо сумне стало,

І, як гроби, з себе, море

Хвилі підіймало.

І по світі білім тихо,

Тілько ворон кряче,

Тілько вітер повіває

І жалібно плаче.

Вдруг півнеба загорілось,

Запалахкотіло ...

І, як оком промигнути,

Страшно загриміло.

Загриміло, загуділо,

Земля затряслася,

І по небі громовая

Стрілка пронеслася.

Бах на землю! Стало тихо.

Небо замовчало.

Лиш дрібненькими сльозами

Землю устеляло.

Плаче небо й перестало,

Небу легше стало;

Чорні хмари розійшлися;

Сонце засіяло.

Любо, мило в білім світі,

Пташечки співають.

В полі люде хліб збирають

В морі риби грають.

Любо, мило в білім світі,

На душі миленько.

Лиш їдному Соломону

Сумно та тяженько.

XVII

І сидить він під скалою,

І сидить, і плаче.

Аж тут ворон чорнокрилий

Понад морем кряче:

«Ой, літав я кажду нічку

Помежи горами,

Кажду нічку доглядав я

Соломона мами.

Ой, коли ж ти, злая ненько.

Будеш умирати?

Ой, коли ж я над тобою

Сяду балювати?

І літав я надаремне,

І не маю жалю:

Серед тучі, серед грому

Я дождався балю.

Общипав я твоє тіло

Виссав твої жили,-

Нащо ж серце твоє чорне

Громи розкришили! ..»

І літав він понад море,

Просив моря пити:

Тяжко стало після балю

Ворона палити.

I зачав він воду пити,

Пив і не напився

І без духу в синє море

3 берега звалився.

А Соломон розважає,

Сльози утирає

І до батька, до Давида,

Весело вертає.

XVIIІ

Давид плакав у палацу,

Тяженько журився.

Аж тут раптом перед него

Соломон з'явився.

«Здоров, батьку мій Давиде!

Ой, як ся ж ти маєш?

Чи за неньку, чи за сина

Сльози проливаєш?»

І упав йому у ноги,

Низько поклонився,-

I, як сонечко на небі,

Цар розвеселився.

«Здоров, сину Соломоне,

Рідная дитино!

Де ти був до сего часу?

Сядь-но, розкажи-но!»

І Соломон сів із батьком.

Все став говорити:

Як-то його рідна ненька

Думала згубити;

Як він смерті відкупився

Від рідної мами;

Як потому став він жити

Чужими літами.

Розказав він все Давиду.

Давид розридався:

«Слава богу, Соломоне,

Що хоть ти остався!

Я старий; уже не можу,

Будеш помагати,

А як смерть пошле мні господь,

Будеш царювати!»

XІX

І почули зараз люде,

Да і світ дочувся,

Що Соломон - у Давида,

Що він повернувся.

І зібрались до Давида

Царі і цариці,

Мужі, хлопці і дівчата,

Й гарні молодиці.

Давид видав баль на диво,

Гості їли, пили,

Напослідок Соломона

Видіти просили.

І явився син Давидів,

Лиш не в кармазині:

В простих чоботях пасових,

В простії свитині.

І говорить: «Добрі люде!

З розумом судіте:

Як що шиєте, то перше

Гудза зав'яжіте!»

Тілько всього було й мови,

Всякий розважає,

Як, куди і против чого

Соломон стріляє.

Розважали і гадали,

Сили не добились,

Поклонилися Давиду,

Сину поклонились.

І поїхали додому,

Стали розважати:

Що б то було, як він каже,

«Гудза зав'язати»?

XX

Якось живо після балю

Цар Давид скончався,

І Соломон сів на троні,

І коронувався.

Сів на троні й зачинає

Думоньку гадати:

Як би небо розгадати,

Море згрунтувати.

Відгуки про книгу Лiрниковi думи - Степан Васильович Руданський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: