Тіні минулого - Дроянда

Анна, Богдан, Ліза, Дмитро, Вікторія та Орест знову були разом. Вони стояли посеред покинутого парку, карта в їхніх руках світилася слабким синім світлом.

— Що ви знайшли? — запитала Анна, дивлячись на друзів.

Вікторія кивнула Оресту, і той заговорив першим:

— Ми натрапили на будинок-примару. Там було дзеркало, яке показало наші найбільші страхи. Ми зрозуміли, що не зможемо рухатися вперед, доки не приймемо себе. Після цього карта змінилася.

Ліза стискала свою частину карти.

— У мене та Дмитра було схоже випробування. Ми потрапили в підземний тунель, який закривався щоразу, коли ми вагалися. Ми мусили довіритися один одному, щоб вибратися

Богдан схрестив руки на грудях.

— А ми з Анною потрапили в місце, де час зупинився. Ми бачили людей, які були ув’язнені у своїх спогадах. Щоб звільнитися, нам довелося зрозуміти, що тримає нас у минулому.

Анна глибоко вдихнула.

— Виходить, у всіх нас були випробування, пов’язані з нашим минулим, страхами і довірою.

Дмитро уважно подивився на карту.

— Подивіться, тепер вона повністю розкрилася. Ми зібрали всі її частини.

На карті засвітився новий знак — стара вежа в центрі міста.

— Отже, наш наступний крок — туди, — сказала Ліза.

— Але Юан так і не повернувся, — помітив Орест.

— Можливо, він чекає нас там, — припустив Богдан.

Анна підняла голову.

— Єдиний спосіб дізнатися — це піти і перевірити.

Попереду на них чекало найголовніше випробування.