Тіні минулого - Дроянда

Анна та Богдан стояли в залі, де час, здається, застиг. Люди навколо них не ворушилися, лише дивилися на сцену порожніми очима.

— Це не просто минуле… — прошепотіла Анна. — Це чийсь зациклений спогад.

Богдан стиснув її руку.

— Можливо, це спогад Сутінкового князя?

Вони знову подивилися на сцену. Сутінковий князь дивився прямо на них.

— Ви прийшли сюди, бо не можете відірватися від минулого, — промовив він. — Ви прив’язані до своїх спогадів більше, ніж здається.

Анна відчула, як її груди стискає холод.

— Що ти маєш на увазі?

Князь махнув рукою, і перед ними з’явилося дзеркало. У ньому Анна побачила себе… але не теперішню, а ту, якою була колись.

Вона побачила моменти, коли не могла відпустити стару дружбу, яка давно зникла, моменти, коли жалкувала про втрачені можливості, коли трималася за біль минулого, бо не знала, що робити з майбутнім.

Богдан побачив себе маленьким хлопчиком, що стояв біля батьків, які сварилися. Він завжди намагався бути хорошим сином, намагався не помилятися, бо вважав, що це єдиний спосіб зробити всіх щасливими.

— Ви не зможете вибратися, доки не визнаєте: ви живете минулим, а не теперішнім, — сказав Сутінковий князь.

Анна відчула, як щось всередині неї стискається. Вона не хотіла визнавати, але Князь мав рацію.

— Я тримаюся за те, що вже не змінити… — прошепотіла вона.

Богдан провів рукою по дзеркалу.

— А я боюся зробити помилку в майбутньому, тому постійно оглядаюся назад.

Князь усміхнувся.

— Тепер ви знаєте правду. Але чи готові зробити вибір?

Анна та Богдан перезирнулися. Вони розуміли: поки вони не відпустять минуле, їхні тіні залишаться тут назавжди.

— Я відпускаю, — сказала Анна. — Я більше не дозволю минулому визначати моє життя.

— І я, — додав Богдан.

Дзеркало тріснуло, а потім розсипалося на тисячі уламків. Разом з ним зник і театр.

Вони знову стояли у темному місті, а перед ними — Юан.

— Ви повернулися, — сказав він.

Анна глибоко вдихнула.

— І тепер ми знаємо, що треба робити.

Юан кивнув.

— Це був лише перший крок. Але тепер ви розумієте головне: ви не можете боротися із Сутінковим князем, якщо живете в його світі — у світі минулого.

Богдан усміхнувся.

— Отже, настав час змінити гру.

Анна простягнула руку вперед.

— І час створити своє майбутнє.

Вони рушили далі, знаючи, що попереду ще багато випробувань, але тепер вони були готові до них.