Тіні минулого - Дроянда

Вони йшли вперед, залишаючи позаду старий світ, сповнений тіней, страхів і болючих спогадів. Попереду відкривався новий шлях — невідомий, але наповнений можливостями.

Анна йшла першою, її погляд був зосередженим. Вона більше не сумнівалася у собі, її серце було наповнене рішучістю. Дмитро йшов поруч, не кажучи ні слова, але їй було достатньо знати, що він поряд.

Ліза та Орест сперечалися про щось дріб’язкове — вона дражнила його, а він лише посміхався у відповідь. Було відчуття, що їхня напруга зникла, залишивши місце для гри.

Вікторія йшла трохи позаду, уважно спостерігаючи за Богданом, який щось креслив у повітрі магічними символами.

— Це що, новий захист? — запитала вона.

— Ні, — він підняв голову і підморгнув. — Це запрошення для нових пригод.

Вона закотила очі, але на її губах з’явилася легка усмішка.

Коли сонце почало сідати, вони зупинилися біля великого озера. Вода була спокійною, відбиваючи теплі відтінки заходу сонця.

— Тут добре, — сказала Ліза, сідаючи на землю.

— Так, але що тепер? — Анна озирнулася на всіх

— Ми почнемо заново, — відповів Дмитро.

— Новий світ, нові правила, — Орест провів рукою по траві, ніби відчував її силу.

— І нові можливості, — додав Богдан.

Вікторія кивнула.

— Але цього разу ми не дозволимо минулому нас зупинити.

Анна подивилася на всіх них і відчула, як щось всередині нарешті стало на своє місце.

Вони змінилися.

І хоча їхнє майбутнє було невідомим, вони знали одне:

Вони були разом.

І цього разу вони не програють.