Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

установи, організації або уповноважений ним ор­ган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов’язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров’я та, за можливістю, спеціальності, організувати первинну професійну підготовку і ство­рити необхідні побутові умови.

3. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним ор­ган за місцем роботи засуджених до обмеження волі несе відповідальність за поведінку цих осіб і дотримання умов відбування покарання, зокрема, ним кон­тролюється дотримання засудженим заборон щодо вживання спиртних напоїв, пива, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих речовин; громадського порядку; правил внутрішнього трудо­вого розпорядку, охорони та безпеки праці тощо.

Якщо засуджений з невідомих причин запізнився на роботу чи взагалі є відсутнім, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган повинен негайно повідомити про це адміністрацію виправного центру та вжити заходів, спрямованих на встановлення місця перебування засудженого.

При отриманні подібного повідомлення до підприємства, установи чи ор­ганізації виїжджає відповідний працівник виправного центру, щоб спільно з власником або уповноваженим ним органом на місці встановити причини за­пізнення чи відсутності засудженого на роботі. Після обов'язкового опитуван­ня засудженого та за результатами перевірки приймається рішення про необ­хідність проведення із засудженим тих чи інших виховних заходів або про притягнення його до відповідальності; робляться відповідні відмітки в індиві­дуальній програмі соціально-психологічної роботи із засудженим.

4. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним ор­ган не може з власної ініціативи звільнити з роботи засуджених до обмеження волі, які у нього працюють, крім таких випадків: 1) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для подальшо­го відбування покарання до іншого виправного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я. Ці випадки повинні бути документально підтверджені до­відкою адміністрації виправного центру, копією вироку, медичного або іншо­го висновку про необхідність звільнення з роботи. Перелік є вичерпним і роз­ширеному тлумаченню не підлягає.

5. У разі порушення власником підприємства, установи, організації або упов­новаженим ним органом, де працює засуджений до обмеження волі, обов'язків, встановлених у даній статті, адміністрація виправного центру має право звер­нутися до прокуратури, органів державної влади чи органів місцевого самовря­дування, якщо підприємство, установа чи організація перебуває в їх підпоряд­куванні, для вирішення питання про притягнення посадових осіб підприємства, установи чи організації до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі

1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних цент­рах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до зако­нодавства про охорону здоров’я органами і закладами охорони здоров’я.

2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров’я.

1. Засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантуєть­ся право на охорону здоров'я, в тому числі і на отримання медичної допомоги.

Засуджені до обмеження волі проходять необхідне лікування, як і зви­чайні громадяни, у районних лікувальних закладах охорони здоров’я за міс­цем розташування виправного центру на загальних підставах, а не у спеціалізованих лікувальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Хворі, які страждають на активний туберкульоз і хронічний алкоголізм, наркоманію, проходять комплексну терапію під наглядом лікаря-фтизіатра та психіатра-нарколога у районних лікувальних закладах охорони здоров’я за міс­цем розташування виправного центру.

2. Адміністрація виправного центру зобов’язана виконувати необхідні ме­дичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених, згідно з Поряд­ком медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоля­торах та установах виконання покарань ДДУПВП, затвердженим спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6, дотримува­тись санітарно-гігієнічних і протиепідемічних правил на території виправного центру.

На засуджених до обмеження волі покладається обов’язок виконувати пра­вила особистої і загальної гігієни та вимоги санітарії.

Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі

1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються інди­відуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

2. Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з при­чин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або ін­ших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за вста­новленими нормами за рахунок виправного центру.

3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охоро­ни здоров’я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.

4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприєм­ства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може вида­вати йому аванс із наступним відшкодуванням.

5. Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

1. Засуджені у виправних центрах розміщуються у спеціально обладнаних гуртожитках, які побудовані за типовими проектами, і розподіляються по від­діленнях соціально-психологічної служби.

Гуртожитки забезпечуються інвентарем та іншими предметами за рахунок коштів виправного центру за нормами, які встановлені наказом ДДУПВП від 6 травня 2000 р. № 84 «Про введення в дію норм забезпечення меблями, інвен­тарем і предметами господарчого призначення установ кримінально-виконав­чої системи» та додатком № 4 до ПВР УВП. Це ліжка, тумбочки, столи, табу­рети, гучномовці, баки для