Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

1. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного за­судженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією ви­правного центру і враховується при визначенні ступеня його виправлення.

2. Види самодіяльних організацій і порядок їх роботи КВК України та нор­мативно-правовими актами ДДУПВР на сьогоднішній день не визначаються. Традиційно створюються рада колективу виправного центру і ради відділень соціально-психологічної служби, до яких входять засуджені, що позитивно се­бе зарекомендували під час відбування покарання. Досить часто засудженими створюються різноманітні гуртки соціально корисної спрямованості, худож­ньої самодіяльності.

Створення самодіяльних організацій залежить від ініціативи самих засу­джених. Головне, щоб їхня діяльність не суперечила порядку і умовам відбу­вання покарання, а порядок та організацію їх роботи визначає адміністрація ви­правного центру. Зазвичай мета їх створення — надання допомоги засудженим у професійному, духовному та культурному розвитку; розвиток корисної іні­ціативи засуджених; участь у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту й дозвілля засуджених; сприяння адміністрації в підтри­манні дисципліни і порядку; надання соціальної допомоги засудженим і їх сі­м’ям, розвиток корисних соціальних зв’язків тощо.

3. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користу­ються ніякими додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи. Активна участь засуджених у самодіяльних організаціях може враховуватися тільки при оцінці ступеня їх виправлення.

4. Частина 2 ст. 66 КВК України забороняє діяльність у виправних цент­рах будь-яких політичних партій, оскільки, згідно зі ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні», не допускаєть­ся створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Забороняється у виправних центрах також діяльність професійних спілок. Професійні спілки, відповідно до ст. 2 Закону України від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», створю­ються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-еко­номічних прав та інтересів членів профспілки. На засуджених же до обмежен­ня волі, на підставі ч. 1 ст. 60 КВК України, покладається обов’язок, а не тіль­ки право працювати, у зв’язку з чим статутна діяльність професійних спілок у виправних центрах порушуватиме порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі.

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть за­стосовуватися такі заходи заохочення:

подяка;

нагородження похвальною грамотою;

грошова премія;

нагородження подарунком;

дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на свят­кові, неробочі та вихідні дні.

2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

1. У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються як заходи заохочення, так і заходи стягнення.

Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених, які стають на шлях виправлення. Частина 1 ст. 67 КВК України встановлює шість видів заохочень, які можуть застосовуватися до осіб, засуджених до обмеження волі, з них певна частина (подяка, нагородження похвальною грамотою, дострокове зняття раніше накладеного стягнення, до­звіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, не­робочі та вихідні дні) є заходами морального впливу, а певна частина (грошо­ва премія, нагородження подарунком) — матеріального впливу на засуджених.

Подяка може бути оголошена засудженому усно або письмово в наказі на­чальника виправного центру. Нагородження похвальною грамотою, подарун­ком, грошовою премією теж повинно оформлюватися відповідним наказом на­чальника виправного центру, територіального органу чи центрального апара­ту ДДУПВП. Дострокове зняття раніше накладеного стягнення повинно бути відображене в особовій справі засудженого.

Виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробо­чі та вихідні дні можливий тільки по території України, при цьому адміністра­ція виправного центру повинна враховувати можливість своєчасного повер­нення засудженого до виправного центру. Такий дозвіл може бути наданий засудженому не більш як один раз на місяць (ч. 3 ст. 69 КВК).

Заходи заохочення повинні, по можливості, оголошуватися засудженому у присутності інших засуджених і теж стимулювати їх до правослухняної по­ведінки.

2. Для застосування будь-якого заходу заохочення необхідні дві підстави: 1) сумлінна поведінка засудженого та 2) його сумлінне ставлення до праці. Ці категорії є оцінними поняттями.

Під сумлінною поведінкою зазвичай розуміється виконання покладених на засуджених обов’язків, дотримання правил громадського порядку, правил про­живання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру. Сум­лінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, а й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки іншим засудженим. Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих у встановленому порядку заходів стягнення, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов’язком засудженого.

Сумлінним ставленням до праці вважається виконання поставлених зав­дань якісно й у встановлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов’язків. Це може бути і покращення кількіс­них та якісних показників виконуваної роботи, прояв трудової ініціативи, під­вищення робітничої кваліфікації або успішне оволодіння новою спеціальністю, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання пра­вил техніки безпеки, охорони праці тощо. Державний департамент України з питань виконання покарань рекомендує враховувати, що сумлінне ставлення до праці передбачає також прагнення засудженого до перевиконання встанов­лених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином, і