Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

заборонених для засуджених предметів, виробів і речовин, неод­норазова відсутність у житловому приміщенні після відбою, знищення або по­шкодження меблів та інвентарю, вживання спиртних напоїв, пива, наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів тощо), за які у встановленому законом порядку до особи були застосо­вані заходи адміністративного чи дисциплінарного стягнення.

Для вирішення цього питання адміністрація виправного центру надсилає прокуророві такі матеріали: подання; довідку з особової справи засудженого; характеристику із зазначенням допущених порушень і вжитих у зв’язку з цим заходів; довідку про заохочення та стягнення; пояснення засудженої особи з приводу допущених порушень; інші матеріали, що засвідчують допущені по­рушення та характеризують засудженого.

4. Якщо місцезнаходження засудженого не було встановлено протягом 15 діб, адміністрація виправного центру надсилає до суду подання про оголо­шення розшуку засудженої особи та направлення її після затримання до виправ­ного центру в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення во­лі. Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи внутрішніх справ.

Стаття 69. Порядок застосування заходів заохочення і стягнен­ня до осіб, засуджених до обмеження волі

1. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відо­бражаються в особовій справі засудженого.

2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.

3. Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу на місяць.

4. При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а та­кож пояснення засудженого по суті проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

5. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила просту­пок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з про­ступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

6. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

7. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

8. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути до­зволений у виняткових випадках і на встановлений час для:

одержання медичної допомоги;

придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;

відвідання лазні, пральні або перукарні;

одержання поштових відправлень;

відвідання установ і організацій, навчальних закладів.

1. Посадові особи, які наділені правом відповідно до ст. 70 КВК України застосовувати заходи заохочення і стягнення, повинні керуватися такими за­гальними положеннями:

а) застосування заходів заохочення і стягнення згідно з порядком, установ­леним ст. 69 КВК України, оформляється постановами або наказами (додат­ки 27—28 до ПВР УВП). Постанови або витяги з наказів долучаються до осо­бових справ засуджених;

б) заохочення і стягнення, оголошені усно, відображаються у статистич­ному обліку та в індивідуальних програмах, а також беруться до уваги при ви­значенні ступеня виправлення засудженого та при складанні на нього харак­теристики;

в) облік заохочень і стягнень кожного засудженого ведеться начальниками відділень соціально-психологічної служби. Облік заохочень і стягнень за від­діленнями у цілому ведеться заступником начальника виправного центру із со­ціально-виховної та психологічної роботи або спеціально призначеною особою.

2. Посадові особи, які наділені правом відповідно до ст. 70 КВК України, застосовувати заходи заохочення, повинні керуватися такими положеннями:

а) кількість різних видів заохочень, які можуть застосовуватися до засу­джених, КВК України не встановлює і не обмежує, за виключенням дозволу на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі та вихідні дні, який може бути наданий засудженому не більше одного разу на місяць;

б) заходи заохочення накладаються усно і письмово й відображаються в особовій справі засудженого;

в) при заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення.

3. Посадові особи, які наділені правом, відповідно до ст. 70 КВК України, застосовувати заходи стягнення, повинні керуватися такими положеннями:

а) кількість різних видів стягнень, які можуть накладатися на засуджених, КВК України не встановлює і не обмежує. Обмеження існують лише у стро­ках застосування тих чи інших заходів стягнення (заборона проживати поза гуртожитком і заборона виходити за межі гуртожитку у вільний від роботи час застосовується на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізоля­тор — на строк до десяти діб);

б) заходи заохочення накладаються усно і письмово й відображаються в особовій справі засудженого;

в) при призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а та­кож пояснення засудженого по суті проступку;

г) накладені стягнення мають відповідати тяжкості й характеру проступку засудженого. Тяжкість вчиненого проступку оцінюється залежно від об’єкта, на який він направлений (трудова дисципліна чи порядок відбування покаран­ня); характер проступку визначається його зовнішньою формою (спосіб вчи­нення, тривалість у часі, груба неповага до засуджених, адміністрації виправ­ного центру чи інших учасників кримінально-виконавчих відносин, зухвалість вчинення тощо);

ґ) стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення