Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз’яснює по­рядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влашту­вання засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження пору­шень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-ви­ховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнен­ня; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.

2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається норматив­но-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

1. У процесі виконання покарання у виді обмеження волі учасники кримі­нально-виконавчих відносин мають не тільки певні права, а й повинні вико­нувати й певні обов’язки. Перелік прав та обов’язків засуджених до обмежен­ня волі встановлений, насамперед, у ст. 59 КВК України. Перелік обов’язків адміністрації виправного центру, як це випливає з назви, встановлений у ст. 61 КВК України. Проте аналіз норм цієї статті дає підстави говорити у даному ви­падку не про обов’язки адміністрації виправного центру, а про повноваження адміністрації, які вона повинна здійснювати у процесі виконання цього виду покарання.

2. З урахуванням положень Інструкції з організації порядку і умов вико­нання покарання у виді обмеження волі, затвердженої наказом ДДУПВП від 16 лютого 2005 р. № 27, адміністрація виправного центру повинна забезпечу­вати: а) ведення обліку засуджених і роз’яснення їм порядку та умов відбуван­ня покарання; б) організацію трудового й побутового влаштування засудже­них; в) додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування пока­рання; г) застосування встановлених законом заходів заохочення і стягнення; ґ) здійснення нагляду і заходів попередження порушень порядку відбування покарання; д) проведення соціально-виховної роботи із засудженими; е) конт­роль за дотриманням режимних вимог на об'єктах і територіях, що приляга­ють до них; є) здійснення відповідно до чинного законодавства оперативно-розшукової діяльності; ж) здійснення роботи щодо підготовки засуджених до звільнення; з) безпеку засуджених і персоналу установи; и) розроблення сис­теми пропускного режиму; і) здійснення роботи щодо підготовки засуджених до звільнення.

3. У зв’язку з цим, Інструкція з організації порядку і умов виконання пока­рання у виді обмеження волі надає адміністрації виправного центру такі права: а) вимагати від засуджених та інших осіб, які перебувають на території та в при­міщеннях виправного центру, додержання норм кримінально-виконавчого за­конодавства; б) проводити огляд і обшук засуджених, їх речей, а також ви­лучати заборонені для використання у виправних центрах речі й документи; в) застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби та зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію» та чин­ним законодавством; г) здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно з чин­ним законодавством; ґ) призначати медичне обстеження засуджених з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; д) використо­вувати засоби масової інформації для розшуку засуджених, які ухиляються від відбування покарання; е) приймати, згідно із законодавством, у володіння і ко­ристування від установ, організацій і підприємств будь-яких організаційно- правових форм, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно; є) звертатися до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування для сприяння у трудовому й побутовому влаштуванні засуджених; ж) застосовувати до засуджених встановлені КВК України заходи заохочення і стягнення.

4. Перелік повноважень адміністрації виправного центру не є вичерпним. Адміністрація може здійснювати й інші повноваження, встановлені законо­давством.

1. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов’язаний забез­печити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров’я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підго­товку і створити необхідні побутові умови.

2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган зобов’язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру.

3. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім та­ких випадків:

звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримі­нальним кодексом України;

переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;

набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває пока­рання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;

неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я.

1. Кримінально-виконавчий кодекс України покладає певні обов’язки і на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, де працюють засуджені до обмеження волі. Виправлення засуджених, які від­бувають покарання у виді обмеження волі, здійснюється на основі їх участі у суспільно корисній праці; з ними провадиться і соціально-виховна робота. Тому одним із завдань власника підприємства, установи, організації або упов­новаженого ним органу, на яких працюють засуджені до обмеження волі, є ство­рення таких умов праці, які сприяли б досягненню цілей покарання, вихован­ню засудженого в дусі чесного ставлення до праці, дотримання дисципліни та правопорядку.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним ор­ган може призначити засудженому працівника-наставника, який буде контро­лювати виконання засудженим визначеної для нього роботи, слідкувати за його трудовою дисципліною й поведінкою, проводити з ним виховну роботу тощо. Форми виховної роботи можуть бути різноманітними: індивідуальні та групо­ві бесіди із засудженими, участь і виступи на зборах трудового колективу під­приємства, установи чи організації, на яких обговорюється професійна чи ви­робнича діяльність. Індивідуальна виховна робота із засудженими потребує ве­ликих умінь і тактовності, повинна бути проникнута високою вимогливістю, але поряд з цим — повагою до людини.

2. Власник підприємства,