Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

10 Фразу трХдъ й волань узято з Книги Псалмів 9: 28; 89 (90): 10.

11 Фразу пр^ъ П/ішти взято з Книги Псалмів 77 (78): 27. п Див. прим. 194 до циклу «Сад божественных пѣсней».

13 Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Луки 10: 42. Пор.: єдйно же єсть нл потревХ.

14 Очевидно, Сковорода має на думці слова: не далече єсй (Я цртвЇА вжїа (Євангелія від св. Марка 12: 34).

15 Можливо, Сковорода має на думці слова: влну єсть цртвїе вжїе (Євангелія від св. Луки 12: 31).

16 Пор., наприклад: "...Давно вже в мудреців виникло питання, де та в чому мало б полягати найвище добро (summum bonum), на якому могли б зупинитись людські прагнення, тобто, досягши якого, людина могла й повинна була б заспокоїти власну думку, не мавши вже більше до чого прагнути... І з'ясувалось, що майже всі люди, відмовившись від самих себе, шукають, чим би його заспокоїти та втішити свою думку у світі та в його речах: один убачає це в багатстві та статках, другий - у розкоші й насолодах, третій - у славі та пошані, четвертий - у мудрості та знанні, п'ятий - у веселому товаристві тощо; і ось, як наслідок, усі гасають за зовнішніми предметами, шукаючи в них добра для себе" [Коменский Я. А. Лабиринт света и рай сердца // Коменский Я. А. Сочинения. - Москва, 1997. - С. 15].

17 Це - емблематичний образ. Див., наприклад, 372-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Голуб, летящій с масличною вѣтвою в ковчег Ноев» (підпис: "Добрая надежда. Послѣ дожда бьіваєт хорошая погода. Bona spes") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 94-95].

18 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 8: 9. Пор.: й не швр^тши го/іХвйи/і покоа ногаліа свой/ил, возврлтйсА къ не/иХ въ ковчегъ.

19 Книга пророка Ісаї 58: 12.

20 Книга Псалмів 116 (117): 2.

21 Книга Псалмів 118 (119): 89.

22 Книга Псалмів 39 (40): 9.

23 Євангелія від св. Івана 1: 14.

24 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 1: 26. Пор.: посред^ же вась стойтъ, єг<*>же вьі не в^сте.

25 Ідеться про ѴОѴС,, чи Ткбуос, (Розум), - одне з основних понять грецької філософії, яке відігравало особливо важливу роль у філософії Платона, Арістотеля й неоплатоніків. Діоген Лаерцій свідчив (II, 6), що першим "поставив Розум вище за матерію" Анаксагор ІДиоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 105]. Свого часу Тертуліан коментував це Боже ім'я в поганській філософії так: "Ваші мудреці свідчать, що Творець Усесвіту є Лоуоі;, тобто слово й розум. Адже й Зенон визначив, що Ткбуос, є той чинник, котрий утворив та облаштував геть усе. Цей-таки Аоуос, називається і долею, і Богом, і Юпітеровим духом, і необхідністю всіх речей. Усе це Клеанф розуміє під ім'ям духа, котрий проймає Всесвіт" [Квинта Септимія Флорента

Тертулліана защищеніе против язычников. - Москва, 1802. - С. 101-102]. Окреслення Бога як Розуму було звичним і для християнської, зокрема й української, традиції. Див., наприклад: Бог - "безначалньгй и неизмѣнный ум" [Вѣнец в честь тревѣнчанному Боїу в Троици славимому. - Чернігів, 1712. - Арк. 11]. І все ж таки це Боже ім'я асоціювалося найперше з поганською філософією. Це годен засвідчити, наприклад, словник Памви Беринди, де слово Бог тлумачиться так: "Бог єст, по любомудрцех внѣшних, Ум" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 363].

26 Слово невеществен Сковорода в одному з листів виводив із гр. аѵАос,. Безпосереднім його джерелом могли бути й молитовні тексти. Пор., наприклад: "Ангелскія чины невегцественных сил" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 327 (третя пагін.)]; "Ум сый безстрастен и невеществен" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 10].

27 Isten (угор.).

28 Першим значенням слова вещество є "матерѣа" [див.: Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 21].

29 Усеосяжність віри в Бога була одним з основних аргументів на користь Божого існування. Наприклад, Сенека писав у «Моральних листах до Луцілія» (СХѴІІ, 6): "...існування богів доводимо ще й тим, що уявлення про них закладене в усіх людей: нема такого народу, який опинився б аж так далеко поза межами будь-яких законів та звичаїв, що не вірив би в тих чи інших богів" [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 452]. Цим аргументом послуговувалися й старі українські богослови. Зокрема, Феофан Прокопович писав таке: "...Мудрецьг, то єсть безбожники и славньгм из греческа именем назьгваеміи аѳеистьг, имѣют вид премудрости, понеже бо не бьгло никогда и ньтнВ нВт таковаго народа, хотя бьг и грубаго и малаго, которьгй бьг не исповѣдал бьгти нВкоєго божества (что самое имѣсм в доказательство, яко єсть Бог)" [Прокопович Ѳ. Слово в день святьгх апостол Петра и Павла // Оеофана Прокоповича, архієпископа Великаго Новаграда и Великих Лук... слова и рѣчи. - Санкт-Петербург, 1761. - Ч. II. - С. 242].

30 Уподібнення світу машині за часів Сковороди було загальником. Пор., наприклад: "Не варто дивуватися тому, що я порівнюю світ з годинниковим механізмом чи машиною, адже світ також є машиною. Це неважко довести. Машина є складена річ, чий рух заснований на способі поєднання [її частин]. Так само і світ є складеною річчю, чиї зміни засновані на способі поєднання його частин. А тому світ - це машина" [Разумньге мьгсли о Боге, мире и душе человека, а также о всех вещах вообще, сообщенньге любителям истиньт Христианом Вольфом // Христиан Вольф