Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

55 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 2-3.

56 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 4.

57 Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 20: 7. Пор.: Не вб^/иеши й/иене гда вга твоегш всХе.

58 Образ "рову" був дуже поширений в українській літературі старої доби. Наприклад, у

Тлумачному Псалтиреві сказано: "Ров, грѣх, от него же яма адскія пропасти готовится,

иже грѣх содВваєт, той себѣ яму вѣчныя муки копаєт" [Псалтырь с толкованієм. - Київ,

1755. - Арк. 4 (зв.)]. Наші письменники говорили про "ров страстей" [Завѣт духовный в ієросхимонасєх Ѳеодосія... // Акты, относящиеся к истории Южнозападной Руси / Изд. А. П. Петрушевич. - Львов, 1868. - С. 65], "ров геєнскій" [Транкеіліон-Стаероеецъкий К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 12 (зв.), 20, 21, 23], "адскій ров" [Максимовичі. Богородице Двво. - Чернігів, 1707. - Арк. 11 (зв.)], "ров погибелный" [Службы преподобным отцем Печерским. - Київ, 1763. - Арк. 44 (зв.), 102 (зв.)], "грѣхов печалный ров" [Козачинський М. Философіа Аристотелева. - Львів, 1745. - Арк. ЗО] тощо.

59 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 8.

60 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 12. Пор. народну приказку: "Шануй батька й Бога" [Франко, № 27872].

61 Пор.: "Шануй учителя паче родителя" [Номис, № 6101].

62 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 13. В одній старій українській учительній Євангелії п'ята Божа заповідь подана в такій формі: "'Не бій нВкого' нв оружієм, нв языком своим" [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже/ Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. -Ньиредьхаза, 2006. - С. 219].

63 Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 20: 14. Пор.: Не пре/ігсвьі сотвори.

64 Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 20: 15. Пор.: Не оукрЗди.

65 Парафраза Другої книги Мойсеєвої: Вихід 20: 16. Пор.: Не пос/іХшествХй Hd дрХгл своего СВИД^ТЄ/ІСТВіі /ІОЖНіі.

66 Гр. бidfioAoc; означає "наклепник". Як писав свого часу Євсевій Памфіл (Церковна історія, V, 21, 2), диявол є наклепником не тільки за ім'ям, але також за власним єством [Евсевий Памфил. Церковная история. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 222].

67 Друга книга Мойсеєва: Вихід 20: 17.

68 Сковорода має на думці слова: /Ігсвьі не/іице/и^рнл (Послання св. ап. Павла до римлян 12: 9).

69 Пор. із думкою Стефана Яворського: "Скудная велми / умов наших мѣра, / аще не тую навершаєт вѣра. / Око не видит, / ниже ум вмѣщаст, / яже єдина вѣра постизаєт. /

Крилами глагол Божій перната / проходит чувствам не входная врата" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 423].

70 Пор. з окресленням єства віри, що його подає Дмитро Туптало: "Вѣра єсть уповаємьіх извѣщеніс, вещей обличеніє невидимых, или вѣра єсть не что иноє, развѣ токмо вѣровать, чего не видим" [Туптало Д. Зерцало православнаго исповѣданія// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 5. - С. 1]. Або: "Вѣра єсть то, чесого очи твой плотьскіи не видят, ни руцѣ твой осязают, сердце же твоє, ум твой несумненно в себв утверждаєт, яко тако єсть, а не инако: то вѣра" [Туптало Д. Розыск о расколнической брынской вѣрѣ. - Київ, 1748. - Арк. 13]. Як бачимо, у своїх міркуваннях Туптало спирався передовсім на слова св. ап. Павла: Єсть же в^рл, оуповле/иы^ъ й <в,І;і|іе/иїе, вецієй шв/іиченїе невйди/иы^ъ (Послання св. ап. Павла до євреїв 11: 1).

71 Якір в емблематиці означав "добру надію". Див., наприклад, 480-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Жена на раменах носящая якорь» та підпис: "Надежда безсмертная. Spes mea est immortalis" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. -С. 120-121].

72 Книга Псалмів 118 (119): 142.

73 Сковорода має на думці слова: вгъ /іювьі єсть (Перше соборне послання св. ап. Івана 4:

8,16).

74 Сковорода має на думці слова: Горе валгь, кнйжницы й флрїсеє, /іице/и^ри, йкш П0Д0ВИТЄСА ГрОБШ/ИЪ ПОВЛП/ІЄНЬІ/ИТі, иже ВНтадХ оуво ИВ/1АКІТСА крлсньї, внХтрьХдХ же пб/іни сіть костей /иертвы^ъ й всакїа нечистотьі (Євангелія від св. Матвія 23: 27).

75 Сковорода має на думці біблійні слова на взір: гѵігб/іъ же вга нлшегш превывлетъ во в^ки (Книга пророка Ісаї 40: 8), або: йстинл гдна превывлетъ во в^къ (Книга Псалмів

116 (117): 2).

76 Пор. із застереженням Еразма Роттердамського: "...Не змішуй небесну Христову філософію з людськими настановами... Якщо хто-небудь уважно розгляне життя та правила Бенедикта, Франциска, Авіустина, то помітить, що... вони дуже переймалися тим, щоб - як це часто буває - людським настановам, котрі походять від людей, не надавали більшого значення, ніж Євангелії" [Эразм Роттердамский. Послание к Паулю Вольцу // Эразм Роттердамский. Философские произведения. - Москва, 1986. - С. 76, 86], або з думкою Яна Амоса Коменського: "...Світло богопізнання (вєоугсооіаі;), отримане спочатку від Бога через Закон та вроджені поняття, перетворилося зрештою на тінь, і то не тільки в поган, але й у надрах самої Церкви, спершу іудейської, а перегодом християнської. Так сталося тому, що вони, нехтуючи джерело світла, Закон, передавали одне одному тільки відображене світло, через Переказ, а отже все далі й далі відбігали від падаючого ясного світла" [Коменский Я. А. Вселенский Совет об исправлении челове-ческих дел. Часть II. Панавгия. Теорема XXXII // Коменский Я. А. Сочинения. - Москва, 1997.-С. 358].

77 Фраза П/ібдъ живота зринає в Книзі пророка Осїї 10: 12.

78 Єхидна (гр. едчбга) - згідно з грецькою міфологією, страшна почвара, напівжінка-напівзмія. За словником Памви Беринди, слово вхідна означає "ящорка" й потрактоване так: "Сей звѣр, растлѣвающ рождшую и прогризающ чрево єя, сице глаголется 'происходити на свѣт'" [БериндаП. Лексікон славеноросскій