Пацифікація - Автор невідомий

— «La République», 20. XI. «Menace pour la paix. Le fascisme polonais». Ст. Jacques Kayser-a.

— «Les Cahiers des Droits d'Homme», Paris, 10. І. зі., ст. Jean Locquin-a, «La dictature de Piłsudski».

— «Foreign Affairs», I. 31. «U. D. C. Activities».

— «Ле Монд Сляв», парижський місячник містить ціну низку статтей в українській оправі проф. Рене Мартеля і Ілька Борщака.

— «Journal de Genève», 24. I. 31. <;En Ukraine Polonaise. Une enquête de la Ligue internationale des femmes pour la paix et la liberte».

а) Українські організації.

— «Українська Національна Рада» в Брюселю, що обеднує всі українські організації в. Бельгії, вислала телеграми до Союзу Народів та до міністрів Гендерсона, Бріяна, Муооліні і Гіманса (бельгійський) такого змісту: «На Зах. Українських Землях шаліє польський терор, який витворює небезпеку для ладу і миру в цілій Европі. Інтервенція зовні є конечна». '

Подібні телеграми вислано також окремими громадами та особами.

— Заходами Секретаріяту ОУН у Бельгії скликано протесте віче в Льєжі 4. X. б. p., на яке прибули українці з Льєжу, Сорента та околиць. Ухвалено протестні резолюції, які вислано до Ліги Націй, Губернатора Льєжу, през. Льєжу, архиепископа льєжського, чотирьох місцевих часописів, ректора університету, союзу професійних бельгійських спілок, міністерства закорд. справ Бельгії, Франції, АнГлії та Італії.

— У Брюселю Українське Пресове Бюро, ведене Політичним Референтом ОУН, видавало бюлетені французькою мовою та подавало чужим редакціям і видатніщим особам політичного, наукового й артистичного світу відомосте про Україну. Згодом воно поширило свою діяльність і на Францію, Італію, Швайцарію і навіть Данціг. Звичайно, останні події знайшли в його комунікатах належне освітлення. До них час од часу долучалися осібні додатки на окремих аркушах, у яких подавано переклади листів самовидців, зізнання жертв і инші документи. Бюро поробило спепіяльні заходи по редакціях, щоб проторувати шлях для комунікатів.

б) Акція чужинців.

— У Брюселю відбулися 14—16 лютня 1931. р. Збори «Міжнародньої Ліги для (,'оюзу Націй», на яких окреме засідання було присвячене українській справі в Польщі. Дискусія на тому засіданні, під головуванням льорда Дікінсона, тревала кілька годин. Слово забірали п-і Баккер Фан Боссе, проф. Фан Обервек, польські делегати Огронскі та Лєвенгурц, й ин. Проф. Обервек поставив внесення на вибрання міяснародньої комісії для розгляду української справи. Принято резолюцію, в якій комісія звертається з покликом до поляків та українців, щоб вони дійшли по доброму до полагоди конфлікту, як рівнож пропонує утворити окремий комітет для точнішого обзнайомлення з української проблемою.

в) Бельгійська преса.

— «La Libre Belyique» (Лібр Бельжік), католицький часопис подав на початку жовтня допис свого кореспондента, який щойно вернув із Галичини. В тім дописі під заголовком «Гомін бурі в Польщі» говориться про український іридентизм, про можливість війни, революції, про саботажі й підпали, про стан трівоги і непевности. «Галичина, земля українська, прилучена до Польщі помимо її волі, не тратить ніодної нагоди, щоби не підносити свої вимоги... чоловіки, жінки, діти, всі там надхнені змаганням 'до самостійносте».

— Цей самий часопис у числі з 22. листопада подав докладний опис подій за комунікатом «Укр. Пресбюра» в Бельгії, а рівно такі примітки від себе: «чи Поляки, які так терпіли від чужинецьких урядів, мають також стати гнобителями? Заворушення, про які ми писали давніше, мали причиною надужиття урядових агентів і наслідком збільшення цих останніх». Автор статті оповідає про відділи кавалерії та жандармерії, які під покришкою пацифікації, систематично пустошать Галичину і чинять терор та розбій скрізь, де лише зявляються. На останку автор ставить запит: «чи ми в большевії, чи може в часах генерала фон-Бісінга (німецький Губернатор Бельгії під час окупації. Прим. наша). Ба ні, це діється в Польщі, і то в імя порядку!»

— «Le Реиріе» (Ле Пепль) користав із повідомлень «Укр. Пресбюра» при своїх кількоразових виступах щодо уряду Пілсудского, називаючи його психопатом.

Далі цей часопис видруковав «Заклик до цивілізованого світу», виданий Комітетом укр. організацій у Празі.

24. листопаду вмістив той таки часопис довгу статтю про «Погроми українців», заподіяні в Польщі, та про «режим насильства і безправства, що нічим не ріжниться від червоного терору, від якого саме Польща хвалиться врятувати цілу Бвропу». «Галицькі села^,-— пише газета — віддані на поталу солдатески та жандармерії», а далі передруковує дослівно повідомлення, подані «Укр. Преобюром».

Крім вище поданих виступів, були ще дрібніші по провінціяльних часописах, як «Балоні» в Лежі.

а) Акція українців.

— 27. X. 1930. вислалй українці в Римі, за підписом Е. Онацького, -гаку телеграму до Ватякану:

-«Українці, що живуть в Римі, без ріжниці віри, католики й православні, звертаються уклінно до Овятіщото Отця з гарячим проханням інтервенювати сеоєю Апостольською Владою для спинення нелюдських переслідувань українського греко-като-лицького населення Східньої Галичини. Не лише цивільне населення всіх кляс, але й багато священиків терплять нечувані муки. Досить пригадати о. Мандзія та о. Бло-зовського. Населення позбавляють не лише всіх прав, гарантованих трактами інтернаціональними, але й нейелементарніщих людських прав. К ультурні й економічні українські інституції — єдине багацтво українського населення та його єдиний захист у боротьбі проти пролєтаризування jł здичавіння селянської маси — руйнують найбру-тальніщим способом. Большевицька пропаганда з того користає, представляючи російський большевизм — цього найлютіщого ворога європейської цивілізації й христіян-ської віри — єдиним оборонцем українського пригніченого населення Східньої Галичини. Інтервенція Вашої Святости поклала б кінець польським жорстокостям і боль-шдвицьким брехням».

б) Офіційні інтервенції.

— Польський амбасадор у Римі інтеріиенював у справі виступів італійської преси г}роти польського терору у Східній Галичині.

— Як подає преса, Папа Пій XI. призначив слідство у справі краєвпх подій, при •чому апробував пастирський лист українських єпископів у справі польського терору. Та сама преса подає, що становище польського амбасадора при Ватикані Скшинского захитане у звязку з подіями в Галичині, та що він зажадав від уряду відкликання.

в) Італійська преса.

Перші вістки про події в Східній Галичині почали приходити до італійської преси з польських аґенцій, які говорили про українські саботажі, підпали та відповідну «реакцію» польського населення та польської влади. Вістки ці, дуже тенденційні та брехливі, були спростовані поволі вістками з инших джерел, що почали зявлятися в італійських часописах, особливо провінціяльних.

— «Popolo di Brescia»