Пацифікація - Автор невідомий
— Французький посол у Варшаві зробив кілька демаршів перед польськими урядовими колами у справі «пацифікації» Східньої Галичини;"демарші зробили гнетюче вражіння на ляхів, які не думали, що французький уряд так пильно слідкує та так добре поінформований про східньо-галицьку справу.
— В половині жовтня інтервеніював французький амбасадор Лє Рож у Варшаві у справі подій у Сх. Галичині. Той самий амбасадор приїхав потім до Парижа здати особисто звіт про українсько-польські відносини.
— Проф. Сорбони Р. Мартель виголосив у Франції низку відчитів про польсько-українські відносини, при чому дуже неґатпвно ставивсь до поляків.
в) Французька преса.
— «Ле куріер Де петорльї>, орґан французьких нафтовиків, які, як відомо, контролюють галицьку нафту, в числі з 14. вересня обговорює широко становище в Польщі й пише: «Треба нам пильно приглядатися, що саме робиться в Галичині, щоб там не повстало нове Мехіко. Ми надто зацікавлені в спокою того краю».
— «Авенір» (орґан великих капиталісгів) з 18. жовтня .приносить статтю про Польщу, де пише м. ин. таке: «Булоб розумно, якби наші друзі поляки полагодили становище українців, бо останні через свою терористігчну організацію роблять велику шкоду при наладнюванні внутрішнього порядку».
— «Ля Круа», орґан паризького архиєпископа пише в числі з 5. листопаду під заголовком «Заколоти в Сх. Галичині»: «Революційні заколоти у Сх. Галичині набі-рають нечуваних розмірів. Озброєні напади збільшуються, змови що-раз одважиіщі готуються в самостійницьких організаціях. Терор збільшується з кожним днем, хоч польський уряд і зісилює репресії й арештує українських послів». «Через надмірну прихильність до нашого союзника наша велика преса не каже ні слова про ці події, які, одначе, не можуть залишити нас байдужними». «Багато поляків уперто думає, що ці заколоти є штучними, підтримуваними жменькою плачених агітаторів. Однак, справжня причина лежить де інде. На терені Сх. Галичини поляки становлять більшість по містах а українці по селах. По світовій війні цей край мав повну незалежність протягом кількох місяців, потім армія ґец. Галера його завоювала, а мирові договори включили цей край до Польщі. Але українські патріоти "ніколи не визнали своєї поразки і зпочатку почали пасивний спротив... потім спротив зробився активним». «Далеко від того, щоб заколоти покінчилися. Численнні симптоми вказують якраз, що ми напередодні погіршення становища. Якщо Польща має право карати атентатчиків, то вона має 'також обовязок виявити більше мудростл й толєранції супроти українців»
— «Uporpe Сівік», великий тижневик, приніс з 26. X. статтю під заголовком — «Що діється в Сх. Галичині». У ній читаємо: «В частині України, що має назву Сх. Галичини, відбуваються нечувані сцени дикунства й жорстокости, а між тим ніодан із європейських урядів неворушиться». Згадавши про причину саботажів, автор статті пише: «що уряд Пілсудского поставив себе поза законами людства, коли вія робить відповідальним за декілька оаботажів населення цілого краю без ріжниці віку та пола». Далі йдуть цитати з денника «Манчестер Ґардієн» про події у Сх. Галичині. Цю статтю передруковали «КотіДієп» і «Депеш де Ту луз».
— Часопис «Репюблік» з 2". листопаду пише про вибори в Польщі і про останні події таке: «Ми добре знаємо, що це таке «пацифікація», тобто, знищення українських ґімназій, бібліотек, читалень, кооператив і т. д. А що казати про галицьку проблему? Уряд Пілсудского веде до розпачу українців».
— «Вольонте» з 23. листопаду принесла передовнцю під заголовком «Польща і Ми», в якій по кільких заввагах про книжку проф. Сорбони Рене Мартеля пише про події в Сх. Галичині Віктор Ваш, проф. Оорбони й голова французької ліґи прав людини таке: «Найбільш гидке відбувається тепер у Галичині. Я маю перед своїми очима протоколи складені мешканцями Сх. Галичини, «пацифікованої» методами Пілсудского. Знищені села, змасакровані мешканці, яких бито до смерти, при чому дуже часто примушувано селян бити себе взаїмно, жінки й учні, «оброблені» рушницями й нагайками. Назви сіл і жервв указані в непохитних документах, що їх мені переслано. Це воскресіння чорної сотні, це новий розквіт погромів, цим разом скермований не проти жидів, а проти українців».
— Ля Kpy а», 5 листоп. 1930 р. ч. 14621, містить передову статію зприводу заворушень в Східньої Галичині, в якій є: «Краєвий сойм не існує, чисельні школи — гордість України — скасовано, або зпольщено. Український університет замкнено. Та найбільшим лихом є аґрарна політика, яка систематично провадиться десять років. У Га-. личині мають польські маґнатп великі посілости, аґрарна реформа переведена в користь польських кольоністів. Заселення українських земель викликає велике незадоволення серед українських селян. Не можемо оминути і той факт, що поляки римо-ка-толики ставляться з погордою до українців — уніятів чи православних».
— Ля Репюблік», 20 лист. 1930. p., ч. 529, містить статтю Жака Ке іера під назвою «Загроза Миру». Наводимо уступ: «Пацифікувати сильною рукою... Ми знаємо, що це має значити. Воно вже довело до замкнення українських шкіл, дозволених за Австрії, .ушкодження бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка, нищення українських кооператив».
— «Кає де Дроі де Ль'ом», зо лист. 1930 р. ч. 40, подає відповідь президента ЦК Ліґи Прав людини на промови д-ра Панейка і д-ра Борщака, виголошених на засідання ЦК Ліґи: ««Ліґа зробить все для обізнання французького суспільства про це. Міжна-родня Ліґа застановиться над можливістю вислання до Галичини окремої місії, зложеної з відпоручників Ліґи Французької, Німецької і Чеської, яка оголосить свої спостереження і зробить все можливе щоб трагічне положення в Галичині було відоме».
— «Ле Мог.д Сяяв», ч. З, вересень 1930 p., містить статтю з описом польсько-українських відносні, під Польщею. Між ігншим пишуть: «З острахом запитуємо, що станеться на випадок мобілізації польської армії, коли 200 тис. українців дістануть дю своїх рук зброю».
— «Le Travail», Geneve, 12. XI., ст. п. з. * Après. les massacres en Ukraine. — Un •document intéressant».
— «Journal de Genève», 23. X. «Sur les routes de Pologne».
— «Juornal de Genève», 12. IX. «Ceux qui n'ont pas le droit de parlez à l'Assamblee».
— «L'Humanité», Paris, 4. XI. «Le monde en armes. La Pologne, camp retranché ou Paris et londres commandent»
— «Lo Volonté», 23. XI.
