Іудаїзм і сіонізм - Трохим Корнійович Кічко

Прихильники встановлення дружнього союзу між синагогою і церквою, між християнством і іудаїзмом переслідують мету об'єднання зусиль для боротьби проти атеїзму, вплив якого невпинно зростає.

Але головна тенденція сучасних іудейських теологів полягає у прагненні відновити і зберегти іудейську релігію в її «ортодоксальному» вигляді зі всіма середньовічними приписами і нісенітницями, властивими й іншим релігіям. Вони оголошують іудаїзм виключно національним світоглядом, «завершеною духовною культурою єврейського народу».

Підчищаючи чи реформуючи своє вчення, іудаїсти намагаються створити для нього нові основи, якусь «Духовну», «моральну» релігію. «Висловлюючись коротко і ясно, — писав теолог-іудаїст М. Каценельсон у 1914 році,— іудаїзм є системою релігійно-етичних ідей, а історія іудаїзму — це історія еволюції релігійно-етичних ідей і пов'язаної з цією еволюцією народної творчості»[28].

Захисники іудаїзму і сьогодні твердять, ніби він є богоодкровенним ученням, а його культ і свята, мовляв, виходять з глибин «народної душі». Так, сучасний ізраїльський богослов М. Бегін, який увійшов до складу «національного» уряду Ізраїлю, пише, наприклад, що «іудаїзм грунтується на божественній книзі, на Торі, яку дано нам згори», а тому кожна «єврейська дитина народжується віруючою»[29]. Головний рабин держави Ізраїлю Ісер Ієгуда Унтерман та запопадливий проповідник іудаїзму Йосеф Бург не перестають твердити, що євреї буквально з волі бога є послідовниками іудейського віровчення, що це віровчення властиве євреям за природою. Нарешті, рабин однієї з московських синагог у свій час також проголосив, що в кожному євреї є «ніцоц елохім», тобто «іскра божа», а тому віра в Іудаїзм «всіяна» в душу єврея самим богом Ягве на вічні часи[30].

Всі ці І їм подібні проповіді розраховані на те, щоб переконати євреїв, і насамперед молодь, в тому, що іудаїзм — одвічний атрибут їх психіки, а синагога — одна з найважливіших підвалин сучасного суспільства.

Іудейські клерикали разом з єврейськими буржуазними націоналістами робили і роблять все, що в їх силах, щоб утримати зараз трудящих євреїв капіталістичних країн в полоні догматів, створених талмудистами, рабинами, цадиками. У цьому вони йшли і йдуть єдиним фронтом з найреакційнішими силами панівних експлуататорських класів.

Верховоди сіоністських організацій та їх покровителі в капіталістичних країнах весь час галасують про якісь «релігійні гоніння», «переслідування» іудейської релігії в СРСР. Пропагандисти антикомунізму настирливо шукають «факти» для підтвердження своїх наклепницьких вигадок. Вони галасують про те, що науково-атеїстична пропаганда і критика іудаїзму, мовляв, означають критику євреїв взагалі.

Але радянська наука ніколи не ототожнювала будь-яку релігію з народністю чи її культурою, як це роблять іудейські клерикали разом з сіоністами. Навмисне плутаючи поняття релігії і народності, сіоністи намагаються оголосити критику іудейської релігії «замаскованим антисемітизмом».

У нашій країні релігії, в тому числі й іудаїзм, назавжди втратили свій колишній вплив, бо Велика Жовтнева соціалістична революція підірвала їх соціальну основу — класову нерівність людей. Процес відмирання релігії відбувається у зв'язку з історичним розвитком суспільства, в результаті невпинного розвитку науки, неухильного піднесення матеріального і культурного рівня трудящих.

Релігія не відмирає і не відімре «за приписом зверху». Вона перестане Існувати з революційним перетворенням світу, коли, за виразом К. Маркса, «відносини практичного повсякденного життя людей виражатимуться у прозорих і розумних зв'язках їх між собою і з природою. Устрій суспільного життєвого процесу, тобто матеріального процесу виробництва життя, скине з себе містичне туманне покривало лише тоді, коли він стане продуктом вільного суспільного союзу людей і перебуватиме під їх свідомим планомірним контролем»[31].

Комуністи завжди були і залишаються противниками примусової асиміляції. В. І. Ленін ще у 1913 році в статті «Критичні замітки з національного питання» писав: «Той не марксист, той навіть не демократ, хто не визнає і не відстоює рівноправності націй і мов, не бореться з усяким національним гнітом або нерівноправністю. Це безперечно. Але так само безперечно, що той ніби-марксист, який на чім світ стоїть лає марксиста іншої нації за «асиміляторство», на ділі являє собою просто націоналістичного міщанина… Проти асиміляторства кричать тільки благоговійні споглядачі єврейської «задньої»[32]. А перед цим він зазначав:

«Хто прямо чи посередньо ставить лозунг єврейської «національної культури», той (хоч би які були його добрі наміри) — ворог пролетаріату, прихильник старого і кастового в єврействі, пособник рабинів І буржуа. Навпаки, ті євреї-марксисти, які зливаються в інтернаціональні марксистські організації з російськими, литовськими, українськими та ін. робітниками, вносячи свою лепту (і по-російському і по-єврейському) у створення інтернаціональної культури робітничого руху, ті євреї — всупереч сепаратизмові Бунду — продовжують кращі традиції єврейства, борючись проти лозунга «національної культури»[33].

Саме з цих позицій всі, кому дорога справа людського прогресу, ведуть і вестимуть боротьбу проти іудаїзму та сіонізму, який є одним з активних загонів антикомунізму.

Керівники Всесвітнього єврейського конгресу (ВЄК), на чолі з сіоністом Наумом Гольдманом, а за ними рабин єврейського центру з Нью-йоркського району Бронкс Ізраель Міллер розгорнули шалену антирадянську кампанію з приводу так званого «становища євреїв у Радянському Союзі». Переконавши 25 єврейських організацій США, Міллер створив так звану «Американську єврейську конференцію», присвячену «радянському єврейству», став її головою і повів широку наклепницьку кампанію проти Радянського Союзу та його національної політики вигадками про «антисемітизм», «дискримінацію», «переслідування» євреїв у СРСР.

Позбавлені реальних фактів, що підкріпляли б подібні вигадки, деякі єврейські газети доходять до нісенітниць, намагаючись навіть нагородження орденом Леніна Єврейської автономної області подати як… «підтвердження антисемітизму в СРСР», а відправу іудейського релігійного свята «Сімхас Тори» у московській