Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

з того, що є нічим, хіба що порожні примари, якими є, як ми [вже] довели в логіці, ідеї Платона" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 134]. Про помітний вплив Платона на метафізику Сковороди говорив іще Федір Зеленогорський. Перегодом Володимир Ерн назве Сковороду "християнським платоніком", підкресливши, що його уявлення про дві натури позначене специфічно платонівськими рисами. Панування в Сковороди платонівського способу думання, зокрема суто платонівського "подвоєння буття", будуть відзначати також Олексій Лосєв, Дмитро Чижевський, Василь Зень-ковський та інші. Крім науки про дві натури, платонівське коріння мають у Сковороди, наприклад, думка про три головні "сродності", яка виразно корелює з трьома станами Платонової ідеальної держави (діалог «Держава» Сковорода цитував у одному з листів до Михайла Ковалинського), теза про "нерівну рівність" (її можна трактувати як платонівський принцип "геометричної рівності"), розуміння філософії як "внутрішнього діалогу" (воно корелює з платонівською діаноею, тобто чистим мисленням ідей), уявлення про архетип тощо.

56 Про це Платон писав у діалозі «Теетет» (175а). Сковорода міг запозичити цю думку і з «Моральних листів до Луцілія» (XLIV, 4) Сенеки, де зазначено: "Сказав же Платон, що немає володаря, який не походив би з рабів, як і раба, який не походив би з володарів" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. -Київ, 2005. - С. 147].

57 Це - новозаповітний образ. Пор.: id/иень, єгшже не въ рАдХ сотворйіш ^йждХфїи, сей высть во главі оут/id (Євангелія від св. Матвія 21: 42); сей єсть id/иень оукореный СЗ васъ ■^йждХфи^ъ, вывый во главі ѵ^гла (Дії св. апостолів 4:11); Калъ оуво честь в^рХгсцш/ИЪ, а ПрОТИВАЦШ/ИСА ld/ИЄНЬ, єгшже неврегбіш ^йждХфїи, сей высть во главі ѵугла (Перше соборне послання св. ап. Петра 2: 7).

58 Варто відзначити, що "Адамантій", як свідчив Євсевій Памфіл (Церковна історія, VI, 14, 10), - це прізвисько Орігена [див.: Еесевий Памфил. Церковная история. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 432] - одного з найулюбленіших письменників Сковороди.

59 Даючи Алмазові ім'я "Адам", Сковорода має на думці лат. adamas - 'алмаз'. Слід сказати, що алмаз належав до кола емблематичних образів. Див., наприклад, 7-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Алмаз млатами біемый» та підпис: "Алмаз всегда Алмаз: никогда не сокрушается. Semper Adamas" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 2-3].

60 Словник Памви Беринди подає словосполуку "растлѣнныя пѣнязѣ", витлумачуючи її

так: "злыи грошѣ, фалшивая монета, недобрыи шелюги" [БериндаП. Лексікон

славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 206].

61 Найближчим до цього прислів'я з відомих нам є таке: "Сам Абрам дался в обман" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 483].

62 Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 445.

63 Ім'я римського бога торгівлі Меркурія (лат. Мегсигіж) у переносному сенсі означало "хитрий". Скажімо, Антоній Радивиловський писав: "Хитрый прилучаєтся до хитрого и мовит: бог мой Меркуріуш єст" [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. -Арк. 23 (зв.)].

64 Можливо, кобила іронічно названа тут ім'ям римської богині полювання Діани (лат. Diana) з огляду на те, що "полювала" на собаку, намагаючись його вбити.

65 "Мистецтво вдосконалює природу" (лат.). Ця думка походить із другої книги Арістотелевої «Фізики» (199а16-17). Коментуючи її, Феофан Прокопович, зокрема, писав: "...коли природа й мистецтво разом задумують створити якийсь твір, то мистецтво [лише] доповнює природу, як каже Арістотель («Фізика», кн. II, розд. 8). Наприклад, під час співу природа турбується й дбає, щоб спів був милим і приємним. Мистецтво упорядковане краще, ніж природа, проте мистецтво внаслідок цього не перевершує природу, а узгоджується з нею. Адже голос повинен [мати] цінність свого існування для мистецтва, бо він, звичайно, черпає своє буття від природи" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 153; пор.: КалиновскийС. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика// Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 81].

66 Схожа думка є в «Моральних листах до Луцілія» Сенеки (XVI, 9): "Природні бажання мають свої межі; котрі ж од хибної думки, ті не мають на чому зупинитися: хибне не має межі. Хто йде дорогою, той до чогось таки дійде; блуд - нескінченний" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. -С. 78].

(Ч Гр. піѲц^, півгікої;. Із грецької мови це слово перейшло до церковнослов'янської й тлумачиться як "кот морскій, малпа, кочкодан, обезяна" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 445].

67 Пор.: "Охота пуще неволи" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 822]; "Охота горш неволѣ" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. -Київ, 1971. - С. 239]; "Охота гірше неволі" [Номис, № 4956; Франко, № 19296].

68 Пор. з народними приказками: "Не вчи орла літати, а рибу плавати" [Номис, № 5357]; "Риби вчит плисти" [Франко, № 21918]; "Не вчи рибу плавати"; "Не вчи плавати щуку: щука знає свою науку"; "Не вчи орла літати, а соловейка співати" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут,

A. Багмут. - Київ, 1963. - С. 278].

69 Пор.: "С Богом хоть за море, а без Бога ни до порога" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 36]; "Без Бога ні до порога" [Номис, № 7; Франко, № 865].