Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
19 Притчу та байку за часів Сковороди здебільшого ототожнювали, розглядаючи їх як різновид алегорії. Наприклад, Митрофан Довгалевський писав: "Притча, або байка, - це [твір], в якому виступають звірі, що розмовляють" [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 316].
20 Як писав Митрофан Довгалевський: "Приказка, прислів'я, або приповідка, - це певний загальновідомий вислів, що відзначається якоюсь незвичністю" [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 315].
21 Сократ (гр. Ешкраїцс,) (бл. 470-399 pp. до н. е.) - великий давньогрецький філософ, чия творчість є поворотним пунктом у розвитку стародавньої грецької філософії (перехід від натурфілософської проблематики до питань людського життя). Був звинувачений афінським демосом у "запровадженні нових богів та розбещенні юнацтва" й засуджений до страти. Сократ не писав жодних творів. Про його науку знаємо передовсім із "сократівських" творів Платона та Ксенофонта. Ім'я Сократа вже в давнину перетворилося на своєрідний символ філософського способу життя. В Україні воно було відоме ще за старокиївської доби, зокрема, з хроніки Георгія Амартола, де було сказано, що Сократ, "уничьжив закон елиньскьг, умре, прах пив в темници" [Истрин В. М. Книгьг временньгя и образньгя Георгия мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. - Петроград, 1920. - Т. 1. - С. 198]. Сковорода охоче покликався на Сократа в діалогах «Кольцо», «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира», у трактаті «Silenus Alcibiadis», у притчі «Убогій Жайворонок» та в листах. А в історико-філософській традиції тема «Сковорода й Сократ» була започаткована розвідками Александру Хашдеу «Сократ и Сковорода» (1833 р.) та «Григорий Варсава Сковорода» (1835 p.). Перегодом услід за Хашдеу Сковороду будуть порівнювати із Сократом Григорій Данилевський, Федір Зеленогорський, Дмитро Багалій, Павло Житецький, Володимир Ерн (його перша сковородинська публікація мала промовисту назву «Рус-ский Сократ»), Михайло Возняк, Олексій Лосєв, Іван Мірчук, Етторе Ло Гатто, Еміль Грігораш, Микола Шлемкевич, Володимир Олексюк та інші [див.: УшкаловЛ. Григорій Сковорода: семінарій. - Харків, 2004. - С. 741-747].
22 Ідеться про "даймона" ("демона"). Як писав Ксенофонт Афінський (Меморабілїї, 1,1, 2), "по всьому місту ходили чутки про оповідки Сократа, начебто божественний голос дає йому вказівки: саме це, як я гадаю, і стало основним підгрунтям для звинувачення його в тому, що він запроваджує нових богів" [Ксенофонт Афинский. Сократические сочинения: Воспоминания о Сократе. Защита Сократа на суде. Пир. Домострой / Перевод, статьи и комментарии С. И. Соболевского. - Москва; Ленинград, 1935. - С. 21]. Сковорода знав твір Плутарха «Про Сократового демона».
23 Езоп (гр. Аїоатос;) (VII-VI ст. до н. е.) - славетний давньогрецький байкар. У старій Україні Езопа трактували не тільки як байкаря, але також як філософа. Принаймні Василь Григорович-Барський прямо називав його "філософом" [див.: Григорович-Барський В. Странствованія. - Санкт-Петербург, 1778. - С. 379]. Сковорода дуже цінував езопівські байки. Власне кажучи, жанр байки він асоціював найперше з Езопом. Та й байки самого Сковороди значною мірою засновуються на езопівських сюжетах. Так, іще 1760 р. у стінах Харківського колегіуму філософ написав по-латинському й по-україн-ському віршовану байку про Ягня та Вовка-флейтиста під назвою «Басня Есопова»); байка «Жаворонки» засновується на сюжеті Езопової байки «Орел і Черепаха», байка «Навоз и Алмаз» - на сюжеті байки «Півень та перлина» тощо.
24 Про це йдеться в Платоновому діалозі «Федон» (Федон, 60с-61Ь) [див.: Платон. Діалоги. -Київ, 1995. - С. 236-237]. Діоген Даерцій (II, 42) також свідчить, що Сократ склав езопівську байку [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 117].
25 Сковорода має на думці слова: Понеже во въ прелїрости вжїей не рл'зХ/И'Б /жръ пре/иХдростїк> вга, в/ігои^вб/іи/іъ вгъ вХйстов/ИЪ прбповѣди сгітй в^рХкіфи^ъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 1: 21).
26 Очевидно, Сковорода має на думці приказки: "У друга вода солодча вражеського меду" [Номис, № 9513]; "У друга вода солодша від вражого меду" [Франко, № 10883].
27 Називаючи істину "безначальною", Сковорода тим самим ототожнює її з Богом. Принаймні в слов'янській Біблії слово ве^нііч^/іный ужито всього один раз як субстанти-вований прикметник на позначення Бога: ПишХ Bd/иъ, отцьі, йкш по^н^сте вє^Нііч^/іНііго (Перше соборне послання св. ап. Івана 2: 13). У грецькому оригіналі: тоѵ ап' архП?-
28 Парафраза Дій св. апостолів 4: 32. Пор.: Н^іродХ же в^ровлвше/иХ вѣ сердце й дХіш
ЄДИНіі.
29 Сковорода подає тут словникове тлумачення слова дружба: "Дружба: рекше єдиноуміє, товариство" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 58].
30 Образ яблуні зринає у творах Сковороди дуже часто. Це можна пояснити, з одного боку, тим, що філософ любив це дерево, а з другого, - мабуть, не варто забувати й тієї обставини, що згідно з так званим "Вергілієвим колесом" яблуня - це дерево, що репрезентує середній стиль, тобто символізує мирне життя вільних хліборобів [див.: ГаспароеМ. Средневековые латинские поэтики в системе средневековой грамматики и риторики // Проблеми литературной теории в Византии и латинском средневековье. -Москва, 1986. - С. 145-146]. Недаром із цим образом у Сковороди пов'язані мотиви спокою, рустикального раю тощо.
31 Можливо, Сковорода має на думці оповідку Плінія Старшого в його «Природознавчій історії» (XXXV, 65) про змагання між малярами Зевксієм (Зевксідом) та Паррасієм: "Зевксід, за переказом, показав картину, на якій виноград був намальований з такою дивовижною схожістю із справжнім, що птахи злітались до нього, а Паррасій приніс полотнище, намальоване так правдоподібно, що Зевксід, загордившись оцінкою,
