Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
S. 2]) чи «Театроні» Івана Максимовича ("всяк бо подобный подобноє себѣ любит" [Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 55]). При тому Кальнофойський розглядав цю тезу як усім відомий філософський загальник, а Максимович пов'язував її з платонівською традицією.
109 Можливо, Сковорода мав на думці ту обставину, яку підкреслював свого часу Ціцерон: слово дружба (amicitia) походить від слова любов (amor) (Про природу богів, 1,122) [див.: Цицерон. Философские трактаты. - Москва, 1985. - С. 99].
110 Див.: НіірбдХ же В^рОВЛВШЄ/ИХ вѣ сердце й дХіш єдйнл, й ни едйнъ же ЧТО (Я Й/И^НЇЙ свой^ъ глаголаше своє ввіти, но ба^Х й/иъ вса шбцм (Дії св. апостолів 4: 32).
111 Послання св. ап. Павла до галатів 3: 28.
112 Гр. Аѵу^, лат. lynx - 'рись'. Назву цієї тварини в старовину пов'язували з іменем аргонавта Лінкея (гр. Avjkevc,, лат. Lynceus), котрий мав здатність прозирати крізь речі [див.: Словник античної міфології. - Київ, 1989. - С. 133]. Отож, скажімо, Памва Беринда подає таке значення слова лінкс: "звѣр островѣдз, взроку быстрого и скроз стВну видит" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 429]. До образу Лінкея письменники зверталися дуже часто. Досить пригадати хоч би поезію Горація (Сатири І, 2, 91; Послання, І, 1, 29) [див.: Квінт Горацій Флакк. Твори/ Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 132, 178], «Розраду від філософії» Боеція (III. Р8) ("Якби люди, зауважує Аристотель, мали зір Лінкея, аби й крізь перешкоди прозирати, коли б бачили середину, то хіба навіть Алківіадове, зовні прекрасне тіло, не здавалося б їм гидким?" [Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат.
A. Содомори; передм. В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 85]) чи «Домашні бесіди» Еразма Роттердамського ("Воістину ти зіркіший від самого Лінкея, якщо під стількома покровами можеш побачити душу" [Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди / Перекл. з латини В. Литвинова, Й. Кобова. - Київ, 1993. - С. 136]). Згідно із фантастичними описами середньовічних бестіаріїв та фізіологів, Лінкеєву прозорливість мала й тварина "лінкс". Образ лінкса-Лінкея був відомий в українській літературі й до Сковороди. Наприклад, Мелетій Смотрицький у «Ексетезисі», звертаючись до свого супротивника Андрія Мужиловського, писав: як примічати щось у ближнього, так ти Лінкей (Lynceus), а як у себе самого - так кріт (talpa) [див.: Smotryc'kyjМ. Exethesis, abo Expostulatia. - Lwow, 1629. - K. 16].
113 Пор.: "Больше друзей - больше и врагов" [Пословицы русского народа. Сборник
B. Даля. - Москва, 1957. - С. 774]; "Більше приятелів, більше і ворогів" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут,
А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 706].
114 Парафраза Книги Псалмів 106 (107): 26. Пор.: вос^одатъ до невесъ й ніщбдАтъ до ве^днъ.
115 Євангелія від св. Івана 3:18.
116 Парафраза Книги Йова 1: 22. Пор.: й не длде ве^Х/ЖА бгХ.
117 Парафраза Книги Псалмів 144 (145): 2. Пор.: Hd всакъ день В/ііігос/іов/ік та.
118 Євангелія від св. Матвія 5: 14.
119 Послання св. ап. Павла до римлян 10:15. ш Євангелія від св. Івана 17:17.
ш Можливо, джерелом сюжету цієї байки Сковороди є емблематика. Див., наприклад, 112-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Лев спящій» (підпис: "Сердце его бдит и бодрствует. Cor vigilat") [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. -С. 28-29].
ш Пор. 497-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Мертвый лев, на него зайцы скачут» (підпис: "Ни с харями, ни с чучелом не боротся. Стыдно живому биться с мертвым. Cum larvis non luctantur") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 126-127]. Крім того, Сковорода міг мати на думці й латинську приказку: "Leonen mortuum etiam catuli mordent" ("Мертвого лева й щенята кусають") [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост.
C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 191].
ш Фраза "и во вѣки вѣков" належить до конклюзії молитовного церковнослов'янського тексту: "нынѣ и присно, и во вѣки вѣков".
ш Мабуть, це парафраза Книги пророка Даниїла 6: 26-27. Пор.: той єсть вгъ живьш Й ПреВЬІВЛАЙ ВО В^КИ, Й цртво Є™ не р^СЫП/іеТСА, Й В/МСТЬ Є™ до концл: поде/шетъ й й^ВііВ/іАетъ, й творйтъ ^н^/Иєнїа й чХдесл Hd невесй й Hd ^е/И/ій. Див. також: Да
BOC^Bd/ІАТЪ Й/ИА гдне: Йкш ВО^НЕСеСА Й/ИА ТОПА) ЄдЙнЛГШ, ЙсПОВ^ДЛНЇЄ ЄГШ Hd ^Е/И/іЙ й
Hd нвсй (Книга Псалмів 148 (149): 13).
125 Парафраза Книги Притч Соломонових 8: 35. Пор.: йс^бди во /иой йс^бди животк ш Послання св. ап. Павла до колосян 3: 2.
127 Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.
128 Книга Псалмів 67 (68): 2.
129 Василій Великий (гр. ВаоіАєоі; д МЁуас,) (бл. 329-379 pp.) - один із найавторитетніших візантійських богословів, чию творчість Сковорода добре знав і високо цінував. Принаймні реєстр "істинних богословів" у трактаті «Жена Лотова» він розпочинає саме з нього.
130 Мабуть, Сковорода має на думці трактат Василія Великого «Про Святий Дух» (розділ 15, параграф 35), де сказано таке: "...Якщо хто-небудь, говорячи про Євангелію, стверджуватиме, що вона є прообразом життя після воскресіння, то він, на мою думку, не погрішить проти правди" [Творения иже во святых отца нашего Василия Великого, архиепископа Кессарии
