Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

87 Слова "Троицкому священник)/' в рукопису закреслено, а над рядком написано "Т. С.".

88 Ідеться про священика харківської Троїцької церкви отця Бориса Єнкевича.

89 Це слово дописане над рядком.

90 Це слово дописане над рядком.

91 В автографі: тварьньш.

92 В автографі: перьвому.

93 В автографі: перьвобытным.

94 Трохи неточна цитата з Книги Премудрості Соломонової 12: 1-2. Пор.: Нет/і^нный во д^ъ твбй єсть во всё^ъ. Т^же ^ав/іХждакіфи^ъ по/Ш/іХ шв/іичаеши, й въ нй^же согрѣшагстъ, воспо/ИннаА оучйши, да прс/И^нйвшесА СЗ В/ібвы в^рХгстъ въ та, гди.

95 Спочатку було написано "полова", а потім виправлено на "плева".

96 Можливо, Ковалинський має на думці слова: Всакъ рожденный СЗ вга гр^а не творйтъ, йкш с^/ИА єгш въ не/иъ превываетъ: й не /ибжетъ согр^шати, йкш СЗ вга рожденъ єсть (Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 9).

<9> Ідеться про трактат Плутарха «Про Сократового демона».

97 Пор.: "И возшедшаго на небеса, и сВдящаго одесную Отца..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 46].

98 Див. прим. З до віршованого діалогу «Разговор о премудрости».

99 Згідно з грецькою міфологією, Мінерва (Афіна) мала народитися від першої дружини Зевса богині Метіди. Однак Уран і Гея попередили Зевса, що коли в Метіди народиться син, то він буде сильніший за нього самого. Отож, коли Метіда понесла, Зевс проковтнув її. Перегодом він звелів розбити собі голову, і звідти з'явилась Мінерва.

100 Спочатку було написано "хвастуна", потім закреслено, а над рядком написано "гордаго".

101 Далі закреслено слова: "роскошнаго монаха".

102 Можливо, і сама імператриця знала щось про Сковороду. Принаймні збереглася легенда про те, що вона просила князя Григорія Потьомкіна, чиєю канцелярією управляв Михайло Ковалинський, розшукати філософа й запросити його переселитися до Санкт-Петербурга, але Сковорода відмовився. Існують перекази навіть про те, що чи то десь під Лисою горою в Харкові, чи біля Пан-Іванівки імператриця зустрічалася зі Сковородою під час своїх відвідин Харкова в 1787 р. Зрештою, Сковорода й Катерина II мали одного спільного вчителя - Симона Тодорського, котрий навчав Сковороду чужих мов, а принцесу Софію Фредеріку Августу - майбутню імператрицю Катерину - православного «Символу віри». Крім того, Сковорода, бувши співаком придворної капели, міг бачити Катерину, скажімо, влітку 1744 p., під час церемонії її обручення з Петром Федоровичем, а Ковалинський написав на честь імператриці дві оди.

103 Далі закреслено слово "хвастуном".

104 Спочатку було написано слово "очертило", потім воно виправлено на "очернило".

105 Ковалинський має на думці слова: Сквернві^ъ же й вЗвіи^ъ вЗсней СЗрицЗйсА, швХчЗй же севе ко В/ігочтїкі (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).

106 В автографі: перьвоначальное.

107 В автографі: перьвый.

108 Очевидно, Сковорода нав'язується тут до слів: /Иы в^/иві, йкш преидб^0/иъ СЗ С/иерти въ живбтъ (Перше соборне послання св. ап. Івана 3:14).

109 Пор.: и/ижє кончйнл погйве/ів, и/ижє вбгъ чрево, й ілаъа въ стХдѣ й^ъ, иже зє/ИнЗа /иХдрствХгстъ (Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 19).

(10) В автографі: Перьвая.

(її) Автор цієї книги - лозанський пастор Марк Філіпп Дютуа-Мамбріні (Du Toit-Mambrini), а її повна назва чудово окреслює коло питань і тем, які були цікаві для масонів: «De l'origine des usages, des abus, des quantites et des melanges de la raison et de la foi. De l'evidence morale; causes de son peu d'effet. Objections des incredules refutees. Des cieux purs et des impurs. De l'esprit astral. Des cinq especes de magie. De l'mmortalite d'esprit. De la puissance du prince de l'air. Du magnetisme et du somnambulisme. Propheties et prodiges des payens. Des sages d'entre eux. Des trois revelations. De la croix, loi universelle. De Mahomet. Des passions. De l'amour propre. De la sensibilite. Des inspires et des illumines modernes de tous les degres. Des sens mystiques. Chronologies egiptiennes eclaircies. Des moraves, pietistes, anabaptistes et d'autres. Du serment etc.» (Paris; Lausanne, 1790. - Vol. 1-2) («Про походження звичаїв, хибних поглядів і про різні поєднання розуму та віри. Про моральну очевидність; про причини її малої дієвості. Спростовані заперечення безвірників. Про небеса чисті й нечисті. Про астральну душу. Про п'ять різновидів магії. Про безсмертя душі. Про могутність князя повітря. Про магнетизм та сомнамбулізм. Пророцтва та провіщання поган. Про наймудріших серед них. Про три одкровення. Про хрест, загальний закон. Про Магомета. Про пристрасті. Про любов до себе. Про чутливість. Про посвячених та просвічених нашого часу всіх ступенів. Про містичні почуття. Пояснення єгипетських хронологій. Про моравських братів, пієтистів, анабаптистів та інших. Про клятву тощо»). Князь Микола Микитович Трубецькой сповіщав 13 лютого 1791 року Олексія Михайловича Кутузова: "Книгу, про яку ти мені писав, тобто «De l'origine des usages, des abus etc.», я дістав і перший том уже прочитав. Ця книга, на мою думку, напевно написана з помазання, та мало хто з тих, які не студіювали великого Бема, збагне її, і вона, так само, як Бем, повинна видатися сміттям для тих нібито велетнів, а насправді карликів, котрі не насмілюються злітати духом вище чуттєвих речей і, перебуваючи на рівні скотини, гадають, спираючись на чуття та на те, що походить від них та від їхнього уявлення, що вони - філософи, і, не розуміючи істини, дерзновенно її відкидають, і які, так само, як селянин, що не має уявлення про електричну силу, побачивши її чи, краще сказати, почувши про неї, вважає сказане йому обманом або чортівнею й готовий переслідувати та знищувати тих, хто знається на електричній силі, немов обманщиків та єретиків. Це, друже мій, звичайна доля тих, хто відходить від рівня скотини, - щоб ті, хто залишається на тій лінії, переслідували їх, проклинали й намагалися знищити, і це є їхній досвід та чистилище на землі, і горе їм і в цьому, і в майбутньому житті, якщо вони повернуть назад