Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
и псом, изблевающим и на блевотину возвращающимся, и мочащим к стѣнѣ, сіесть испущающим урину, образуются. Рѣки бо сердца их суть урына и вода неключима, раздѣляемая от вод оных: "Раздѣли Бог между водою"(15). "Рѣки от чрева его истекут воды живы"(16). "Отрыгну сердце моє слово благо"<17). Вся бо Церковь, утвержденная на кефѣ, поет: "Господь пасет мя"(18>. "На водѣ покойнѣ воспита мя"(19). И вси они суть Иракліи оныи: "Лутчій муж долготерпѣлив, нежели разоряяй грады"(20), сіесть державу имущій над страстьми. "Сотворил еси нас Богови нашему цари и іереи"<21>.

а Ведро значит небесную свѣтлость и чистоту воздуха, войшло в славянскій язык из еллинскаго. У них свѣтлость воздуха глаголется:

то фаіЬроѵ ouQavou<22>.

66

Сіон - слово еврейское. Значит то же, что Еллински: Пируод, Екота, рим[ски] Specula. Так назывался Іерусалимскїй замок. Славенск[и] зор, стража, горница. в Іерихон град есть образ суетнаго міра сего и лестнаго<25>. Он широкій, сирѣчь роскошным путем водит ЮНЫХ в разбойники, сіесть в челюсти Зміины и гидрыны, в смертныя грѣхи. Quaenam maxima Peccatoribus poena? Ipsum Peccatum<26>. Ничтоже есть злѣе грѣха, и жала убо его ничтоже ни в сем, ни в оном вѣцѣ мучительнѣе. "Жало же смерти грѣх"(27). "Грѣхопаденія кто разумѣет"(28)? Блажен той един, кто разумѣет. "Блажен муж, иже на пути грѣшных не ста"<29>. "Открый очи мои..."<30>.

67

Коперник есть новѣйшіи Астроном. Нынѣ его систему, сирѣчь план, или Типик небесных кругов, весь мыр принял. Родился над Вислою, в польском городѣ Торунѣ. Сист[ему] свою издал в 1543 г[оду](32).

Сфера есть слово еллинское(33). Славенски: круг, клуб, мяч, глобус, гира, шар, круг луны, круг солнца.

в Блаженная натура есть имя Господа Вседержителя.

г Ад слово еллинское(34), значит темницу, мѣсто преисподнее, лишенное свѣта, веселія и дражайшія злата свободы. Адскій узник есть зерцалом плѣнников мучительныя своея воли, и сія лютая фуріаі35) непрерывно, вѣчно их мучит.

68

"Про свободу" (лат.).

69

"Золота вольность" ("aurea libertas") - поняття, поширене в тогочасній Європі, особливо в Польщі, де воно було серцевиною політичного устрою, згідно з яким шляхта мала численні вольності та привілеї. Мотив "золотої вольності" стає одним із провідних в українській літературі, починаючи з 1620-х pp. (твори Касіяна Саковича [див.: СаковичК. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924.-С. 38], Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyj М. Iustificacia niewinnosci. - S. 1., 1923. - К. З (v.)-5] та інших). Антоній Радивиловський, наприклад, писав: "Межи всѣми добрами дочасными, в которых колвек ся человѣк кохаєт (яко то может кохати в высокой породв, в щастю, в богатствѣ, в славѣ, в силѣ, в пієнкности тВла, в пріятелех), немаш лѣпшого и зацнвйшого добра над волность..." [Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 474 (зв.)]. Зрештою, це поняття в наших старих письменників тлумачилось не лише в політичній стратегії. Той-таки Радивиловський, зокрема, зазначав: "Пытано нєгдьісь Діогенеса филіозофа, что бы правѣ могло человѣку на земли быти найлѣпшого? Отповѣдал: 'Нѣчого немаш лѣпшого над волность'. Рекл апостол Павел: 'Идеже дух, тамо свобода', - а я реку: 'Идеже крест Христов, тамо и свобода'" [Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 469].

70

Опозиція (а також рима) "золото - болото" в українській літературі часів бароко була

71

загальником. Наприклад, Антоній Радивиловський писав: "...не болотом, але злотом

72

Фалес (гр. ѲаАщ) (бл. 625 - бл. 547 pp. до н. е.) - один із давньогрецьких "семи мудреців".

73

Сковорода подає власну версію оповідки про його нещасливу пригоду. Наш філософ міг узяти її або в Діогена Лаерція (І, 33-34; II, 4) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и

74

изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 73, 104], або в когось зі старих українських письменників, в яких цей сюжет тлумачився здебільшого якраз під оглядом ідеї себепізнання. "ИзряднВйшеє єсть любомудріє, - писав, наприклад, Симеон Полоцький, - єже себе самаго знати... Кая бо полза єсть человѣку, аще, забыв себе, теченіє планет усмотряєт небесных, аки разсуждаєт трав и зѣлій всяких, составленіє разсмотряєт плоти человѣческая, єстества изслѣдуст всяческих животных и весма всВх тварей небесных и земных вѣдѣніс взыскати тщится, себе же самаго не прилежит

75

познати, кая си єсть полза, воистинну поношеніє и смѣх человѣкови. Якоже прилучилося

76

Під "всякою добротою" Сковорода має на думці красу (гр. каАЛос;) та добротність, лад (гр. aprjii)).

77

Софія (гр. ооф'іа) - мудрість, знання. Слово ооф'іа попервах означало майстерне володіння якимось ремеслом або мистецтвом. Одначе з плином часу зміст цього слова змінюється: вже в Платоновому діалозі «Гіппій більший» (283а-Ь) мудрість "нинішніх" людей протиставлена мудрості людей "давніх" [див.: Платон. Діалоги. - Київ, 1995. -С. 82], а в Арістотелевій «Метафізиці» (І, 1, 982а) мудрість (аофіа) окреслено як "знання про первні та причини".

78

Мінерва (лат. Minerva) - улюблена донька Юпітера, народжена з його голови; богиня наук, мистецтв і ремесел, яку ототожнювали з грецькою Афіною. Сковорода вживав це ім'я на позначення "внутрішнього духа", "ибо, как Минерва, по баснословію, рождена из мозга Юпитерова, так дух наш происходит от Бога" (М. Ковалинський).

79

У християнській традиції премудрість постає як "7таЛішопсіЛо<; аофіа той 0єой" (Послання св. ап. Павла до ефесян 3:10), тобто, за словами Сковороди, "разнообразная премудрость Божія" (у Єлизаветинській Біблії: /Иногорл'З/ійчн.іА прелїрость бжїа), та ототожнюється з Христом. Це місце зі Святого Письма привертало пильну увагу отців Церкви: Климента Олександрійського, Григорія Ниського, Василія Великого, Орігена, Івана Златоуста та інших [див.: УшкалоеА., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. - Харків, 1993. - С. 29-53; PylypiukN. The Face of Wisdom in the Age of Mazepa// Mazepa e il suo tempo: Storia, cultura, societa- Mazepa and his time: History, culture, society. - Alessandria, 2004. - P. 367-400].

80

Тобто в Китаї.

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: